Єгипетські декани в ісламському світі

Арабська передача

Коли єгипетські храми зачинилися, тридцять шість деканів уціліли як зображення в книжках. Грецькі списки образів мандрували через сасанідську Персію та Індію, знову зустрілися в Багдаді IX століття у «Великому введенні» Абу Машара, стали рецептами талісманів у «Пікатріксі» й перейшли в латину та кастильську мову в Толедо і при дворі Альфонсо X.

набори образів для кожного декана
3
облич, кожне з планетним володарем
36
переклад «Пікатрікса» кастильською
1256

Етапи передачі

Декани дісталися арабської астрології вже двічі перекладеними: з грецької на середньоперську й на санскрит. Ці картки йдуть за образами й управителями через кожну естафету: до синтезу Абу Машара, посібників магів і латинських та кастильських версій.

🏺

Грецькі списки образів

римський Єгипет I ст. до н. е. – I ст. н. е.

Відправна точка — грецька. Тевкр Вавилонський для кожного декана склав каталог постатей сузір'їв, що сходили разом із ним, паранателлонтів, і дав самим деканам наочні образи. Саме ці списки, а не єгипетські зоряні годинники, копіювали й переробляли пізніші арабська, перська та індійська традиції.

🦁

Перська естафета

сасанідський Іран III–VI ст.

Сасанідські вчені перекладали грецькі астрологічні книги середньоперською, і каталог Тевкра, дуже ймовірно, був серед них. Дорогою образи змінювалися, набуваючи іранського вбрання й нових атрибутів. Згодом арабські автори назвали результат перським набором і вважали його окремим авторитетом поряд із грецьким.

🪷

Індійські дреккани

Західна Індія II–VI ст.

Індійська астрологія взяла декани з грецьких посібників як дреккани; саме слово запозичене з грецького «деканос». «Яванаджатака», а згодом Варахаміхіра описують постать для кожної, як-от озброєного смаглявого чоловіка для першої дреккани Овна. Управителі в них ідуть за трипліцитетом, тобто за іншим правилом, ніж у греків.

📖

«Велике введення» Абу Машара

Багдад IX ст.

Енциклопедичний вступ Абу Машара до астрології, написаний у Багдаді в IX столітті, зібрав усе, що тоді знали про знаки, зокрема повний виклад про декани. Це був найчитаніший арабський астрологічний посібник у середньовічній Європі й головний канал, яким ішли образи деканів.

🧭

Три неба для кожного декана

Багдад IX ст.

Для кожного з тридцяти шести деканів Абу Машар записав, що, на думку персів, індійців і греків, сходило в цьому декані. Три набори рідко збігаються: це три покоління копіювання одного елліністичного джерела. Абу Машар залишив їх поряд, не намагаючись звести їх в одну картину.

🪞

Обличчя та їхні володарі

арабська астрологія з IX ст.

Арабські астрологи називали кожен декан обличчям, «ваджх», і давали йому планетного володаря за елліністичною схемою, у низхідному халдейському порядку від Марса на початку Овна. Обличчя стало найменшою з п'яти есенційних гідностей, після знака, екзальтації, трипліцитету й терму.

📐

Аль-Біруні впорядковує схеми

Газні 1029

«Книга настанов у началах мистецтва астрології» аль-Біруні викладає обличчя з їхніми халдейськими володарями й зазначає, що індійці ділять знаки так само, але призначають управителів інакше. Це ясне формулювання двох суперницьких систем, між якими астрологи вибирають досі.

🔮

«Пікатрікс»

аль-Андалус X–XI ст.

«Гаят аль-хакім», «Мета мудреця», відомий латиною як «Пікатрікс», — посібник астральної магії, укладений в аль-Андалусі. Серед планетних і місячних образів він подає постать для кожного з тридцяти шести облич разом із силами, якими це обличчя править, готову до гравіювання.

💍

Від образу до талісмана

ісламська магія з X ст.

У магічних текстах образ декана був робочим зразком. Вирізана на відповідному камені чи металі в мить, коли небо їй сприяло, постать мала притягти силу свого обличчя. Списки образів астрологів стали кресленнями для майстрів талісманів.

🖋️

У латину

Толедо й долина Ебро XII ст.

«Велике введення» двічі переклали латиною впродовж одного десятиліття: Іоанн Севільський 1133 року і Герман Каринтійський у скороченій версії 1140 року. Слідом вийшов коротший вступ аль-Кабісі з таблицею облич, що став університетським підручником.

👑

Двір Альфонсо

Кастилія XIII ст.

За Альфонсо X Кастильського «Пікатрікс» переклали кастильською 1256 року, а з неї латиною. Королівські лапідарії, теж узяті з арабських джерел, пов'язують камені зі знаками та їхніми поділами, тож декани ввійшли в європейську магію водночас як образи і як геми.

✡️

Міст через іврит

Прованс і Падуя XII–XIII ст.

«Початок мудрості» Авраама ібн Езри, написаний івритом у середині XII століття, повторює образи деканів Абу Машара. Його переклали французькою, а тоді латиною П'єтро д'Абано в Падуї, відкривши другий шлях, яким образи дісталися італійських читачів і художників.

Укладачі, перекладачі й видавці

Астрологи, що зібрали образи деканів арабською, перекладачі, які перенесли їх у латину, кастильську й іврит, і сучасні дослідники, що простежили ці образи до Єгипту.

Абу Машар аль-Балхі

787–886 Балх і Багдад

Астролог із Хорасану, чиє «Велике введення» зберегло перські, індійські й грецькі образи всіх тридцяти шести деканів і у двох латинських версіях стало для середньовічної Європи стандартним довідником про них.

Аль-Кабісі

пом. 967 Алеппо

Астролог при дворі Сайфа ад-Даули, чий стислий вступ, відомий латиною як «Алькабіцій», перелічував обличчя та їхніх володарів і століттями викладався в європейських університетах.

Абу Райхан аль-Біруні

973 – бл. 1050 Хорезм і Газні

Знавець астрономії, Індії та календарів, чия «Книга настанов» 1029 року пояснює обличчя й порівнює грецький та індійський способи призначати управителів деканів.

Автор «Пікатрікса»

X–XI ст. аль-Андалус

Довго його ототожнювали з кордовським астрономом Масламою аль-Маджриті, але це приписування тепер відкинуто; деякі сучасні дослідники пропонують Масламу ібн Касима аль-Куртубі, що жив у X столітті. Хоч би ким він був, він зібрав образи облич у посібник магії.

Іоанн Севільський

діяв у 1130-х – 1140-х Толедо

Перекладач арабської астрології латиною, чия повна версія «Великого введення», завершена 1133 року, і переклад аль-Кабісі дали латинським читачам обличчя та їхні образи.

Герман Каринтійський

бл. 1100 – після 1143 Іспанія і південь Франції

Перекладач, який 1140 року створив скорочене латинське «Велике введення». Саме його версію надрукували в Аугсбурзі 1489 року з гравюрами на дереві, що зображали постаті деканів.

Авраам ібн Езра

бл. 1089 – бл. 1167 Іспанія, Італія і Франція

Поет, коментатор Біблії й астролог, чий написаний івритом «Початок мудрості» повторює образи деканів Абу Машара і дійшов до латинських читачів через П'єтро д'Абано.

Альфонсо X Кастильський

1221–1284 Толедо і Севілья

Король, чиї перекладачі переклали кастильською «Пікатрікс», астральні лапідарії та Альфонсові таблиці: найбільше одноразове перенесення арабського знання про зірки в європейську народну мову.

Франц Болль

1867–1924 Гайдельберг

Класичний філолог, чия «Sphaera» 1903 року видала тексти Тевкра й показала, що три набори образів Абу Машара походять від одного грецького оригіналу; на цьому висновку будував Варбург.

Девід Пінгрі

1933–2005 Браунівський університет

Історик точних наук, який видав «Яванаджатаку» й латинський «Пікатрікс» і простежив індійські постаті дреккан до греко-єгипетських образів деканів.

Як декани пережили Єгипет

У пізній античності декани мали два життя. У храмах вони були богами з іменами й святилищами; у грецькій астрології — десятиградусними обличчями знаків зодіаку, кожне з планетним управителем і зображенням. Коли храми зачинилися, перше життя скінчилося, а друге тривало в книжках. Усе, що середньовічний світ знав про декани, походило з цих книжок, і майже ніщо з цього не прийшло безпосередньо з грецької. Шлях пролягав через середньоперську мову й санскрит, далі в арабську, а тоді в латину, кастильську та іврит. На кожному етапі образи копіювали, хибно прочитували, перемальовували й наділяли новими значеннями, і єгипетський зоряний годинник став набором талісманних взірців, походження яких не бачив ніхто з тих, хто ними користувався.

Образи Тевкра

Ключове джерело — грецький автор Тевкр Вавилонський, який писав, імовірно, на зламі ер. Його Вавилон — це фортеця поблизу сучасного Каїра, а не місто в Месопотамії. Тевкр описав, знак за знаком і декан за деканом, сузір'я, що сходили разом із кожним відтинком зодіаку, паранателлонти, поєднуючи єгипетські, грецькі й вавилонські зоряні постаті. Деякі з цих постатей не належать до жодного сузір'я, яке впізнав би грецький астроном; це так звана чужоземна сфера, sphaera barbarica. Каталог Тевкра дав кожному деканові цілий натовп образів, і його легко було копіювати, скорочувати й пристосовувати. Саме це з ним і сталося.

Через Персію та Індію

За сасанідських царів грецькі астрологічні книги переклали середньоперською, і каталог Тевкра, дуже ймовірно, був серед них. Дорогою образи набули іранських подробиць. Згодом арабські автори вважали цю перську версію окремим авторитетом. Друга гілка пішла на схід. Грецькі посібники дісталися Західної Індії в перші століття н. е., і «Яванаджатака», санскритний віршований переклад грецького твору, дає кожному декану постать. Санскритне слово для декана, «дреккана», запозичене з грецького «деканос». Посібник Варахаміхіри VI століття повторює ці постаті. Перша дреккана Овна, наприклад, — смаглявий лютий чоловік із червонуватими очима й білою тканиною, пов'язаною довкола стану; у руці він тримає сокиру. Девід Пінгрі, який видав «Яванаджатаку», доводив, що такі постаті походять від греко-єгипетських образів деканів, перероблених для індійського читача.

«Велике введення» Абу Машара

Абу Машар походив із Балха в Хорасані й працював у Багдаді, де в середині IX століття написав своє «Велике введення в науку астрології». Це систематичний виклад про знаки та їхні поділи, і деканам у ньому відведено чимало місця. Для кожного з тридцяти шести Абу Машар записав три описи: що, за словами персів, там сходить, що кажуть індійці і що кажуть греки. Узгодити їх він не намагався. Перський і грецький набори перелічують натовпи постатей, що сходять; індійський дає одну головну постать на декан, близьку до дреккан Варахаміхіри. 1903 року філолог Франц Болль показав, що всі три походять від того самого елліністичного матеріалу, передусім від Тевкра, після століть окремого копіювання. Абу Машар, сам того не знаючи, поставив поряд той самий текст у трьох перекладах.

Слова для декана

Назви декана, що змінювалися, зберігають слід його мандрів. Греки називали тридцять шість «деканої», тобто десятками, за десятиденними тижнями єгипетського календаря, а астрологи називали кожен ще й «просопон», обличчям, відколи він став десятиградусним відтинком знака. Санскрит запозичив грецьке слово як «дреккана». Арабські автори переклали грецьке поняття, а не грецьке звучання, назвавши кожен відтинок «ваджх», обличчя, хоча аль-Біруні, описуючи індійські декани, вживав запозичену форму «даріджан». Латина повернула арабське вживання як facies, і середньовічні латинські тексти вживають facies і decanus поряд. Кожна мова зберегла слід шляху: санскритна й арабська форми слова «деканос» указують назад на грецьку, а арабське й латинське слово «обличчя» — на елліністичні обличчя знаків.

Обличчя як гідність

Арабська астрологія дала деканові технічну назву «ваджх», обличчя (у множині «вуджух»), і стале місце у вченні про планетні гідності. Планета сильна у власному знаку, в екзальтації, у трипліцитеті, у термі й нарешті у своєму обличчі. Обличчя — найслабша з п'яти, і пізніші середньовічні системи балів давали йому найменше очок. Планетним володарем кожного обличчя була та планета, яку призначили елліністичні астрологи: сім планет у низхідному халдейському порядку (Сатурн, Юпітер, Марс, Сонце, Венера, Меркурій, Місяць), починаючи з Марса в першому обличчі Овна й по колу через увесь зодіак. Тридцять шість облич, поділені між сімома планетами, дають залишок одиницю, тож Марс править і останнім обличчям Риб, і першим обличчям Овна. Арабські підручники, як-от аль-Кабісі, подавали цю послідовність таблицею, і в такому вигляді вона дійшла до кожного латинського учня астрології.

Два способи правити деканом

Індійські астрологи ділили знак так само, але призначали управителів за трипліцитетом. Перший декан належить володареві самого знака, другий — володареві наступного знака тієї самої стихії, третій — володареві останнього. Аль-Біруні, який знав індійську астрономію з перших рук, виклав обидві системи у «Книзі настанов у началах мистецтва астрології», написаній 1029 року. Ця відмінність важлива, бо обидві системи вживаються досі. Халдейський порядок зберігся в західній традиції та у відповідностях таро Золотої Зорі; порядок за трипліцитетом трапляється в значній частині сучасної популярної астрології.

Декан Халдейський володар (обличчя) Індійський володар (трипліцитет)
Овен 0–10° Марс Марс
Овен 10–20° Сонце Сонце
Овен 20–30° Венера Юпітер
Телець 0–10° Меркурій Венера
Телець 10–20° Місяць Меркурій
Телець 20–30° Сатурн Сатурн
Близнюки 0–10° Юпітер Меркурій
Близнюки 10–20° Марс Венера
Близнюки 20–30° Сонце Сатурн

«Пікатрікс»

«Гаят аль-хакім», «Мета мудреця», — великий посібник астральної магії, укладений в аль-Андалусі. Його довго приписували кордовському астрономові Масламі аль-Маджриті, який помер близько 1007 року; тепер це приписування відкинуто. Твір зазвичай датують XI століттям, хоча деякі сучасні дослідники приписують його кордовцеві X століття Масламі ібн Касиму аль-Куртубі. Серед його джерел — сабійський, герметичний та індійський матеріал, а також астрологи. Серед його переліків планетних і місячних образів є постать для кожного з тридцяти шести облич разом із тим, чим це обличчя править. Образи здебільшого йдуть за індійським набором Абу Машара. Перше обличчя Овна — високий смаглявий чоловік із червонуватими очима, що стоїть у білому вбранні, підперезаному на поясі, гнівний і сильний; обличчя означає силу, високе становище й сміливість. Ця постать легко впізнається як дреккана санскритських посібників, тільки без сокири.

Як користувалися образом обличчя

«Пікатрікс» не вважає образи описами неба. Він вважає їх взірцями. Загальна теорія, викладена докладно, полягає в тому, що небесні тіла посилають униз сили і що постать, виготовлена за правильної конфігурації з правильного матеріалу, може їх прийняти й утримати. Образ обличчя, вигравіюваний на відповідному камені чи металі, коли відповідна частина зодіаку була сильна, мав нести вплив цього обличчя. На практиці «Пікатрікс» дає значно докладніші процедури для планет і місячних стоянок, ніж для облич, але, перелічивши тридцять шість образів з їхніми силами, він зробив декани доступними для майстра талісманів. Декани повернулися, в іншій формі, до охоронного застосування, яке мали на єгипетських амулетах.

Латинські версії в Толедо

Перекладацький рух XII століття в Іспанії двічі приніс «Велике введення» в латину. Іоанн Севільський завершив повну версію 1133 року; Герман Каринтійський зробив скорочену 1140 року. Латинським словом для декана стало facies, обличчя. Вступ аль-Кабісі, перекладений Іоанном Севільським як твір Алькабіція, став стандартним початковим підручником у європейських університетах і поширив разом із собою таблицю облич. Саме версію Абу Машара в перекладі Германа надрукував 1489 року в Аугсбурзі Ергард Ратдольт із гравюрами на дереві, що зображали постаті деканів: це перші друковані зображення деканів.

Альфонсо X і кастильський «Пікатрікс»

У Кастилії двір Альфонсо X підтримував переклади народною мовою. «Пікатрікс» переклали кастильською 1256 року, і зроблена з неї невдовзі латинська версія широко розійшлася в рукописах. Королівські лапідарії, теж узяті з арабських джерел, пов'язують камені зі знаками та їхніми поділами, тож читач міг знайти для певної частини зодіаку і гему, і образ. Від кастильського «Пікатрікса» лишилися тільки фрагменти; європейську магію сформував латинський текст, і критичне видання Девіда Пінгрі 1986 року — його основне сучасне видання.

Шлях до Італії через іврит

Авраам ібн Езра, іспанський юдейський учений, який останні роки життя мандрував Італією, Францією та Англією, у середині XII століття написав івритом низку астрологічних трактатів. Його «Початок мудрості» містить образи деканів у формі Абу Машара. Наприкінці XIII століття його твори переклали французькою, а тоді латиною П'єтро д'Абано, падуанський лікар і філософ. Коли Абі Варбург простежив постаті деканів, намальовані у Феррарі близько 1470 року, до Абу Машара, латинські версії, пов'язані з П'єтро д'Абано, були серед текстів, які він порівнював. Ця історія триває на ренесансній сторінці цього розділу.

Часті запитання

Як єгипетські декани дісталися арабської астрології?

Опосередковано. Грецькі астрологи римського Єгипту, передусім Тевкр, перетворили декани на десятиградусні обличчя з образами. Ці грецькі списки переклали середньоперською за Сасанідів і переробили санскритом як індійські дреккани. Арабські астрологи в Багдаді успадкували всі три версії, і Абу Машар поставив їх поряд у своєму «Великому введенні» в IX столітті.

Що таке три набори образів в Абу Машара?

Для кожного декана Абу Машар записав, що, за словами персів, індійців і греків, там сходить. Перський і грецький набори перелічують кілька постатей, що сходять; індійський дає одну головну постать на декан. 1903 року Франц Болль показав, що всі три походять від того самого елліністичного матеріалу, передусім від Тевкра Вавилонського, після століть окремого копіювання.

Що таке обличчя в арабській астрології?

Інша назва декана: один із трьох десятиградусних відтинків знака, арабською «ваджх», латиною facies. Кожне обличчя має планетного володаря, призначеного в низхідному халдейському порядку, починаючи з Марса в першому обличчі Овна. У вченні про есенційні гідності обличчя — найслабша з п'яти, після знака, екзальтації, трипліцитету й терму.

Чому деякі астрологи вживають інших управителів деканів?

Бо до нас дійшли дві системи разом. Грецька й арабська традиція призначає управителів у халдейському порядку. Індійська астрологія призначає їх за трипліцитетом: володар знака, потім володар наступного знака тієї самої стихії, потім володар останнього. Аль-Біруні описав обидві 1029 року. Халдейський порядок — класичний західний; порядок за трипліцитетом поширений у сучасній популярній астрології.

Що таке «Пікатрікс»?

Посібник астральної магії, написаний арабською в аль-Андалусі під назвою «Гаят аль-хакім», «Мета мудреця». Він пояснює, як, за тодішніми уявленнями, образи, створені за правильних небесних умов, вловлюють планетні сили, і містить постать для кожного з тридцяти шести облич. 1256 року його переклали кастильською при дворі Альфонсо X, а потім латиною, і він став найвідомішим у Європі посібником астральної магії.

Хто написав «Пікатрікс»?

Напевно цього не знає ніхто. Давнє приписування кордовському астрономові Масламі аль-Маджриті, який помер близько 1007 року, облишили. Деякі дослідники нині схиляються до Маслами ібн Касима аль-Куртубі, кордовця X століття, тоді як інші тримаються датування XI століттям, не називаючи автора. Латинське ім'я «Пікатрікс» з'являється в пролозі перекладу як ім'я укладача, і походження його неясне.

Який вигляд має перший декан Овна в «Пікатріксі»?

Високий смаглявий чоловік із червонуватими очима, що стоїть у білому вбранні, підперезаному на поясі, гнівний і сильний. Вважалося, що це обличчя означає силу, високе становище й сміливість. Постать відповідає першій індійській дреккані Овна, яка в санскритських посібниках ще й несе сокиру, і знову з'являється на феррарських фресках та в Агріппиному переліку образів облич.

Коли арабські тексти про декани переклали латиною?

Здебільшого в Іспанії XII–XIII століть. Іоанн Севільський повністю переклав «Велике введення» Абу Машара 1133 року, а Герман Каринтійський зробив скорочену версію 1140 року. Вступ аль-Кабісі з таблицею облич переклали в той самий період. «Пікатрікс» пішов слідом у XIII столітті: з арабської на кастильську 1256 року, а потім латиною.

Чи вживали декани для талісманів в ісламському світі?

Для цього їх перелічували. «Пікатрікс» подає образ для кожного обличчя з силами, якими воно править, за принципом, що постать, вигравіювана на відповідному матеріалі під правильним небом, може притягти небесну силу. Його робочі рецепти більше зосереджені на планетах і місячних стоянках, але образи облич дали взірці, які згодом копіювали європейські маги.

Чи знали арабські астрологи, що декани походять з Єгипту?

Лише туманно. Арабські джерела загалом приписують астрологічне знання Гермесові, вавилонянам, персам та індійцям, а образи деканів дійшли до них із позначками «перські», «індійські» й «грецькі». Прямий зв'язок з єгипетськими зоряними годинниками відновили сучасні дослідники, від Болля й Гунделя до Нойгебауера й Паркера, працюючи з текстами, яких середньовічні астрологи ніколи не бачили.

Останні публікації

Відкрийте для себе давню мудрість карт Таро та розкрийте таємниці вашої духовної подорожі. Наш блог — це ваш шлях до розуміння багатого символізму, значень і практичного застосування читання карт Таро.