Ear

Як завершується поема

Двадцять дев'ять строф налічує твір, і ця є останньою. Вона ж виявляється найдовшою: п'ять рядків там, де більшість має лише три.

Давньоанглійська рунічна поема згадувала худобу, негоду, дерева, коней, бенкетні зали, кораблі та богів. Вона зупиняється біля могили й нічим не пом'якшує удару.

Ear byþ egle eorla gehwylcun: могила є egle, огидною та жахливою для кожного воїна. Не лише для злиденних чи безталанних, а для всіх, включно зі слухачами.

Тут немає розради. Строфа Mann принаймні виводить смертність із Божого промислу; Ger і Dæg знаходять загальні підстави для радості. Ця строфа не обіцяє нічого. Вона описує остигання тіла й перелічує те, що назавжди згасає.

Для пам'ятки християнської доби це разючий крок. Поет, який бажав би завершити воскресінням, мав для цього кожну нагоду й свідомо нею знехтував.

Обрати землю за подружжя

Основним образом стає hrusan ceosan blac to gebeddan: блідий труп обирає землю собі за gebedda, постільну подругу.

Gebedda належить до домашнього побуту. Це слово означає людину, з якою ділять ложе, шлюбного супутника, і саме так уживається у повсякденній давньоанглійській мові. Застосувати його до ями моторошно й умисно: останній зв'язок, у який вступає людина, єднає її із землею.

Ceosan (обирати) несе такий самий зміст. Ніхто не обирає цього добровільно. Дієслово наділяє бездиханне тіло уявною дією щодо того, на що воно не має впливу, породжуючи гірку іронію, таку притаманну давньоанглійській поезії.

А прислівник fæstlice (невблаганно, непохитно) підкреслює остигання. Цей процес не спиняється ні на мить.

Три речі, які зникають

Останній рядок становить перелік, де кожна деталь є зваженою.

Bleda gedreosaþ: плоди та врожаї осипаються. Слово bleda збігається з тим, що стояло у строфі Ger для сяйливих плодів землі та у строфі Beorc для того, чого бракує березі. Вся мова достатку відкликається назад.

Wynna gewitaþ: радощі минають. Wynn була руною радості, двадцятьма однією позицією раніше. Та строфа окреслювала щастя через брак журби, заможність і надійні фортеці. Усе це зникає.

Wera geswicaþ: змови й клятви мужів розпадаються. Знову лунає swican, дієслово зі строфи Mann, де кожна людина мусить підвести ближнього, та зі строфи Tir, де провідна зірка не хибить ніколи.

Останній рядок звертається до трьох власних рун і послідовно скасовує кожну з них. Чи це був свідомий художній задум, чи поет послуговувався усталеними зворотами, наслідок один: абетка завершується самоскасуванням.

Еар, eorþe та колосок

Назва руни не є звичайним давньоанглійським словом для землі (eorþe), і на її тлумачення є два погляди.

Перший вбачає тут окреме слово, що позначає землю як ґрунт чи порох, а в цій строфі безпосередньо могилу. Саме так ним орудує автор, і це значення говорить саме за себе.

Другий погляд вбачає хлібний колос, споріднюючи назву з давньоверхньонімецьким ahar та коренем англійського ear у виразі ear of wheat (колос пшениці). Таке тлумачення спирається на серйозні мовні факти й створило б геть іншу строфу: руну жнив поруч із Ger.

Поет, здається, знав про це хліборобське значення, але пройшов повз нього, написавши натомість п'ять рядків про захололе тіло. Чи був це свідомий злам задуму, чи доказ того, що поховальне значення було єдиним дійсним, достеменно не встановити. Проте це свідчить, що найпохмуріший вірш поеми міг бути свідомим вибором, відповідним елегійному болеві давньоанглійської лірики.

Сама руна виникла пізно, створена для дифтонга ea, що постав у давньоанглійській і був відсутній у прагерманській мові. Як Ior та Yr, вона з'являється в поемі й рукописних збірках, проте лишається рідкісною в написах на камені.

Про це варто висловитися прямо: найпохмуріша руна обох рядів є водночас однією з найновіших. Тут немає прадавньої германської руни смерті. Є англійська літера, створена для голосного звука, якій автор присвятив п'ять рядків про могилу.

У розкладах

Еар символізує межу, яка не підлягає жодному перегляду.

Сучасні практики зазвичай послуговуються двадцятьма чотирма знаками Старшого Футарка, де немає аналогів цій руні, тому багатьом вона незнайома. Там, де до неї звертаються, не варто згладжувати її значення перетворенням чи духовним відродженням. Строфа не дає таких надій, а переламний вузол уже закріплено за руною Dæg.

Еар вказує на наступний щабель: справа завершена, процес безповоротний, і те, що мало спинитися, спинилося. У розкладі вона читається як непохитний факт: розірвані стосунки замість сварки, остаточний крок, пережите горе замість тривожного очікування.

За уважного ставлення це одна з найчесніших рун, адже мало які мантичні системи мають знак, що просто стверджує завершення. Її слід сприймати з тією ж повагою, що й будь-який смертний символ, ніколи не застосовуючи для суджень про здоров'я чи строк життя.