Рунічні поеми

Для чого потрібна рунічна поема

Рунічна поема слугує підказкою для пам'яті, а не книгою прихованих значень.

Рунічні алфавіти є акрофонічними: кожна літера названа словом, що починається зі звука, який вона позначає. Fehu вчить звука f. Beithe вчить звука b. Така система чудово працює, доки всі пам'ятають назви, а вірш з однією строфою на літеру, зі сталим порядком та ритмом, допомагає надійно тримати їх у пам'яті.

Саме такими й були ці пам'ятки. Це рунічний еквівалент абеткової пісеньки, створений для учнів, які опановували письмо, тому принцип їхнього упорядкування є мнемонічним, а не доктринальним.

Це безпосередньо впливає на те, як їх слід сприймати. Строфа не є ані визначенням, ані містичним одкровенням. Вона дає схожу на загадку підказку, прив'язану до назви знака, і її завдання виконане в ту саму мить, коли ви згадали цю назву.

Часовий розрив між письмом і поемою

Жоден із цих текстів не був сучасним алфавіту, який він описує, і часові розриви тут величезні.

Старший Футарк використовувався приблизно з другого по восьме століття. Він узагалі не має поеми. Кожне значення, яке приписують рунам Старшого Футарка, реконструйоване у зворотному напрямку з поем про пізніші та зовсім інші абетки.

Давньоанглійська рунічна поема описує англосаксонський футорк і збереглася в рукописі, переписаному в десятому столітті.

Норвезька та ісландська поеми описують шістнадцятирунний Молодший Футарк і датуються відповідно тринадцятим та п'ятнадцятим століттями.

Огамічні тексти Bríatharogaim складені давньоірландською мовою й описують алфавіт, який вийшов з епіграфічного вжитку ще до сьомого століття.

Таким чином, різьбяра четвертого століття та найраніші вірші з описом його літер розділяють кілька сотень років, а для скандинавських пам'яток ідеться ще й про абсолютно інший рунічний ряд. Той, хто стверджує, ніби точно знає значення руни для майстра, який її вирізьбив, спирається на текст, якого цей майстер ніколи не бачив.

Рукопис, який згорів

Найважливіший із чотирьох текстів ледь не загинув остаточно.

Давньоанглійська рунічна поема зберігалася в манускрипті Cotton Otho B.x, частині бібліотеки сера Роберта Коттона. У 1731 році пожежа в Ешбернем-хаусі, де тоді зберігалася колекція, знищила або пошкодила значну її частину. Серед утрачених манускриптів опинився й Otho B.x.

Текст дійшов до нас лише тому, що Гамфрі Вонлі зняв із нього копію в 1705 році, за двадцять шість років до пожежі, для публікації у праці Джорджа Гікса Linguarum veterum septentrionalium thesaurus. Усе, що сьогодні відомо про назви давньоанглійських рун, походить саме з цього друкованого транскрипту.

Це колосальна залежність від одного джерела. Сім рун із початкових двадцяти чотирьох (Gebo, Wynn, Peorð, Eh, Ing, Eþel та Dæg) зникли з ужитку в Молодшому Футарку ще до складання скандинавських поем, тому в них немає жодної строфи про ці знаки. Єдиним віршованим джерелом для них залишається англійська поема. Якби Вонлі не зробив свій запис, назви третини знаків Старшого Футарка були б значно більш гіпотетичними, ніж вони є зараз.

У чому вони розходяться

Чотири традиції нерідко описують зовсім різні речі під однією й тією ж літерою, і саме ці розбіжності дають найбільше корисної інформації.

Uruz постає туром в Англії, залізним шлаком у Норвегії та мрякою в Ісландії. У Скандинавії дикі бики вимерли, тому назву знака переосмислили двічі, цілком незалежно.

Kenaz тлумачиться як смолоскип в Англії та як виразка в обох скандинавських поемах. Сучасні рунічні набори майже скрізь наслідують англійську версію, а саме слово Kenaz утворене від англійського поняття.

Ansuz є богом в Ісландії, ротом в Англії та гирлом річки в Норвегії.

Fehu в Англії виступає втіхою за умови, що людина щедро ділиться багатством. В обох скандинавських поемах це золото, яке сіє чвари між родичами, і жодних рятівних умов там не додають.

Читання однієї поеми окремо породжує хибну впевненість. Порівнюючи їх, ми бачимо як сталі речі (Hagalaz усюди означає град, а Isa всюди є льодом), так і поняття, які викликали розбіжності ще в часи створення цих віршів.

Ісландський поетичний апарат

Ісландська поема робить те, чого не роблять інші, і тим самим розкриває первісне призначення таких пам'яток.

Кожна з її шістнадцяти строф наводить три кеннінги, а потім додає два слова: латинську глосу до назви руни та давньоскандинавський поетичний титул володаря. Руна Fé отримує aurum fylkir (золото і князь). Týr отримує Mars tiggi. Óss супроводжується формулою Jupiter oddviti.

Шістнадцять строф використовують шістнадцять різних слів на позначення вождя чи правителя: fylkir, vísi, þengill, oddviti, ræsir, konungr, hildingr, niflungr, jöfurr, allvaldr, siklingr, tiggi, buðlungr, mildingr, lofðungr, ynglingr.

Скальдична поезія вимагала величезного запасу подібних хейті, поетичних синонімів, які придворний співець мав знати напам'ять. Таким чином, поема одночасно навчала двом дисциплінам: рунічному письму та поетичному словнику. Це суто шкільний посібник, а латинські коментарі переконливо вказують на монастирський скрипторій, а не на язичницьке середовище.

Огамічна версія

В огамі немає рунічної поеми, натомість збереглося дещо цінніше: три незалежні списки кенінгів Bríatharogaim, авторство яких приписують Моранну мак Мойну, Мак інд Огу та Кухуліну.

Кожен перелік містить двослівну фразу для кожної літери. Оскільки всі три списки створювалися окремо, збіг між ними є переконливим свідченням на відміну від будь-якого поодинокого джерела. Якщо всі три описують пашіюче обличчя, літера вказує на червоний колір. Коли всі три згадують переляк, ідеться про жах.

Саме так сучасні дослідники спростували міф про огамічний деревний алфавіт. Середньовічні глосатори намагалися приписати кожній літері дерево, проте кеннінги найчастіше описують зливок металу, поле, ткацький навій або сірку. Якщо книжкова глоса суперечить усім трьом незалежним спискам, саме вона є пізнішим спотворенням.

Германська традиція не має подібного матеріалу для порівняння, оскільки для жодної руни в межах однієї мови немає більше ніж одного незалежного джерела.

Як працювати з цими джерелами

Із цього випливають три практичні правила.

Посилайтеся на конкретну традицію, а не лише на абстрактне значення. Твердження «Kenaz означає осяяння» є просто припущенням. Формулювання «Давньоанглійська поема називає її смолоскипом, тоді як обидві скандинавські поеми вважають її виразкою» дає точний опис. Другий підхід значно корисніший і не потребує зайвих слів.

Сприймайте збіг як свідчення, а розбіжність як інформацію. Там, де незалежні традиції сходяться, тлумачення є надійним. Там, де вони розходяться, первісний зміст почав утрачатися ще в давнину.

Не шукайте в них магічних таємниць. Ці тексти розповідають про худобу, град, кораблі, щити, дійниці для молока, бджіл, шлак, рани, честь, негоду та могилу. Єдине, чим рунічні поеми точно не є, це окультними настановами.