ᚬ

Áss / Óss

бог з асів; гирло річки

Авторитет або поріг, де починається подорож

Sound
ą /ɑ̃/, /o/
Позиція
4
Group
Атт Фрейра
Descended from
Старший футарк Ansuz (*ansuz, бог)
Short-twig form
ᚭ
Unicode
U+16AC
Період
У гирлі річки; початок подорожі
Так / Ні
Так, з волі чужого авторитету

Пряме

  • бог
  • авторитет
  • Одін
  • натхнення
  • естуарій
  • поріг
  • порада
  • початок подорожі

In the rune poems

Óss er flæstra færða fǫr; en skalpr er sværða.

Гирло річки є шляхом більшості походів; а піхви належать мечам.

Норвезька рунічна поема · Óss
Óss er algingautr ok ásgarðs jöfurr, ok valhallar vísi. Jupiter oddviti.

Одін є древнім Ґаутом, князем Асґарда й володарем Вальгалли. Юпітер; вождь.

Ісландська рунічна поема · Óss

Across the scripts

ᚨ

Ansuz

Старший футарк

Попередник, реконструйований як *ansuz, бог з асів, що передавав чистий звук /a/.

ᚬ

Áss / Óss

Молодший футарк

Знак утратив нижню гілку, а звук став носовим. Ісландія зберегла бога; Норвегія обрала омонім для гирла річки.

ᚩ

Os

Англосаксонський футорк

В Англії звук змістився до /o/, а назву пояснювали латинським os (вуста). Ця зміна робить англійський ряд футорком, а не футарком.

Носовий голосний

Призначення цієї руни в Молодшому футарку незвичне й пояснює зміну її накреслення.

У давньоскандинавській мові існували назалізовані голосні, які утворилися внаслідок зникнення носових приголосних: коли звук n випадав перед іншим приголосним, попередній голосний перебирав на себе носове звучання. Перший граматичний трактат, укладений в Ісландії у XII столітті анонімним автором для адаптації латинської абетки до ісландської мови, докладно описує ці носові голосні та пропонує позначати їх крапкою. Ця праця є одним із найдавніших фонетичних досліджень народною мовою в Європі.

Рунічна реформа відбулася раніше. Коли абетку скоротили до шістнадцяти знаків, давню руну a закріпили за носовим голосним, тоді як Jera перебудували у ᛅ ár для звичайного звука /a/. Таким чином, цей знак охопив носовий голосний, а згодом і огублений /o/, тоді як його первісне звучання відійшло зовсім іншій літері.

Ісландія називає бога

Ісландська строфа є найдивовижнішим свідченням у всьому корпусі рунічних поем.

Її записали в християнській країні, у манускриптах кінця XV століття і пізніших, приблизно через чотириста п'ятдесят років після хрещення Ісландії. І вона прямо називає Одіна: algingautr, древній Ґаут (одне з його поетичних імен), князь Асґарда й володар Вальгалли.

Контраст з іншими традиціями дуже показовий. Давньоанглійська поема тлумачить назву через латинське os (вуста) і складає нейтральні вірші про мовлення. Норвезька поема обирає омонім для річкового гирла. Обидві традиції уникають язичницького бога; Ісландія ж говорить про нього відкрито.

Цей факт має виняткове документальне значення. Він слугує найпереконливішим доказом того, що первинна назва руни справді позначала божество, оскільки походить із єдиного джерела, яке не мало жодної причини його вигадувати.

Латинська глоса пропонує власне порівняльне зіставлення, пов'язуючи Одіна з Юпітером, а не з Меркурієм. Римські автори, включно з Тацитом, ототожнювали верховного германського бога з Меркурієм; ісландський поет натомість звертається до володаря богів.

Норвегія обирає гирло річки

Норвезьке слово óss означає гирло річки, і строфа має суто практичний зміст: гирло річки є шляхом для більшості подорожей.

Для громади, чиї поселення лежали в глибині фіордів, а шляхами слугували водні простори, це було щоденною реальністю. Гирло річки є місцем, де плавання починається й завершується, де кораблі пристають до берега та де вирують торжища. Назва Осло зберігає цей корінь, так само як і давньоскандинавське óss у багатьох географічних назвах.

Другий рядок про те, що піхви належать мечам, виступає метричною зв'язкою поеми (fǫr римується зі sværða), хоча тлумачі намагалися пов'язати піхви та гирло як два типи отворів, що тримають щось у собі.

Так одна й та сама руна у двох сусідніх країнах позначає бога та географічний орієнтир. Норвегія керувалася не відсутністю побожності, а педагогічною ясністю: гирло річки є наочним об'єктом, на який учень може вказати рукою.

У ворожінні

Обидва тлумачення збігаються в одній практичній думці: зовнішня авторитетна сила визначає напрямок подальшого руху.

В ісландському розумінні це порада, натхнення або вказівка з вагомим авторитетом. Одін виступає богом поезії, самих рун і знання, здобутого через самопожертву: він висить дев'ять ночей на дереві та віддає око біля священного джерела. Áss у значенні Одіна свідчить не про поблажливу мудрість, а про знання, що вимагає своєї ціни.

У норвезькому розумінні руна позначає поріг: точку початку подорожі, мить, коли людина обирає шлях і віддається течії.

У розкладі руна зазвичай вказує на зовнішній авторитет: впливову особу, інституцію чи рішення, ухвалене над рівнем запитувача. Норвезький відтінок змісту уточнює розклад, коли питання стосується слушного моменту, а не влади: перед вами гирло річки, і подорож розпочинається тут.

Як літера

Довгогалузкова форма руни виглядає як ᚬ; короткогалузковий варіант ᚭ зменшує бічний штрих до невеликого виступу.

Із плином часу звукове значення знака змістилося від носового голосного до чистого /o/, тому в середньовічний період руна функціонувала переважно як літера o. Реформи пунктованих рун в XI та XII століттях забезпечили Скандинавію чіткішою системою голосних літер і зробили цю відмінність остаточною.

Questions to sit with

  • Чий авторитет насправді ухвалює рішення в цій ситуації?
  • Ви стоїте у гирлі річки, а не у відкритому морі: якому маршруту ви збираєтеся довіритися?
  • Одін платить ціну за кожне здобуте знання: чого це пізнання коштуватиме вам?

Поширені запитання

В Ісландії вона означає бога, а саме Одіна: древнього Ґаута, князя Асґарда й володаря Вальгалли. У Норвегії той самий знак читали як óss, гирло річки, описане як початок більшості походів. Обидва значення зафіксовані історично; дві країни пов'язали назву з різними образами.

Точна причина невідома, але цей факт є дивовижним: манускрипти датуються кінцем XV століття, приблизно через чотириста п'ятдесят років після хрещення Ісландії. Тоді як давньоанглійська традиція звела назву до уст, а норвезька до гирла річки, ісландська відвертість є найвагомішим доказом того, що первинна назва руни дійсно належала божеству.

У давньоскандинавській мові існували носові голосні, що утворилися після випадіння носових приголосних. Під час скорочення абетки до шістнадцяти рун давню руну a залишили для носового звука, а Jera стала ᛅ ár для чистого звука /a/. Перший граматичний трактат XII століття детально описує ці носові голосні.

Тому що ісландський автор зіставляє Одіна з верховним богом римського пантеону. Це показовий вибір: римські автори, зокрема Тацит, ототожнювали верховне германське божество з Меркурієм. Глоси поеми послідовно застосовують цей порівняльний метод, пов'язуючи Þurs із Сатурном, а Týr із Марсом.

Це одна й та сама руна під двома традиційними назвами. Áss означає бога з асів в ісландській традиції; óss означає гирло річки в норвезькій. Слова були достатньо схожими фонетично, щоб служити мнемонічними омонімами під час вивчення рунічної абетки.

Останні публікації

Відкрийте для себе давню мудрість карт Таро та розкрийте таємниці вашої духовної подорожі. Наш блог — це ваш шлях до розуміння багатого символізму, значень і практичного застосування читання карт Таро.