Fé

Що вціліло під час скорочення алфавіту

Руна Фе належить до найменш змінених найменш змінених рун у ряду. Коли 24-значний Старший Футарк скоротили до шістнадцяти літер, цей знак зберіг форму, місце та звукове значення; його назва втратила лише один склад.

Проте на руну лягло більше завдань. У Молодшому Футарку один і той самий знак передає як /f/, так і /v/, оскільки письмо припинило розрізняти глухі та дзвінкі приголосні. Різьбяр, пишучи hafa (мати) та hafn (гавань), використовував ту саму літеру для двох різних звуків, покладаючись на контекст читача.

Тому справжній інтерес викликає не саме накреслення, а те, якого змісту суспільство доби вікінгів надавало цьому поняттю.

Від худоби до карбованого срібла

Прагерманське fehu означало худобу. В економіці без карбування монет саме поголів'я худоби виступало мірилом вартості. За доби вікінгів це докорінно змінилося.

Скандинавське господарство трималося на зважуванні срібла, а не на лічбі монет. Скарби по всій Скандинавії містять рубане срібло: браслети, зливки й монети, зумисне розрубані на шматки для зважування на терезах. Ісламські дирхами підіймалися Волгою у величезній кількості; Спіллінгський скарб на Готланді, закопаний близько 870 року, містить понад 14 000 монет, переважно арабських.

Давньоскандинавське fé змінювалося разом з економікою. Воно зберігало значення худоби, але водночас стало прямо позначати гроші; обидва значення співіснували в одному слові. Сучасне англійське слово fee походить від цього самого кореня, як і норвезьке fe та німецьке Vieh.

Обидві рунічні поеми розкривають саме грошовий вимір, а не свійську тварину.

Чвари серед родичів

Цим висловом розпочинаються обидві скандинавські поеми, і його варто розуміти буквально, а не як загальну моральну настанову.

Frænda róg, чвари серед родичів. Скандинавське спадкове право передбачало поділ майна між усіма спадкоємцями, замість неподільного переходу до старшого сина. Саги значною мірою присвячені наслідкам таких поділів. Сюжет Саги про Ньяла тримається на виплатах вири та взаємних боргах; у центрі Саги про Егіля лежить тривала й жорстока суперечка за спадщину. Кривава ворожнеча в Ісландії здебільшого починалася з майнових суперечок.

Норвезька строфа додає другий рядок: вовк зростає в лісі. У цій поемі зв'язок насамперед віршовий (róge римується зі skóge). Проте традиція здавна тлумачить ці рядки в одному напрямку: те, що здатне знищити тебе, тихо зростає там, куди ти не дивишся.

Ісландська строфа оминає вовка й подає два кеннінги золота: полум'я припливу та стежку змія. Це усталені скальдичні метафори, що вказують на скарби під охороною драконів, насамперед на скарб Фафніра в переказах про Вьольсунґів.

Латинська глоса

Ісландська рунічна поема має унікальну рису, яку часто оминають увагою.

Кожна строфа завершується двома словами: латинською глосою до назви руни та давньоскандинавським поетичним словом на позначення правителя. Тут це aurum fylkir: золото та fylkir, вождь війська чи конунг.

У шістнадцяти строфах ужито шістнадцять різних слів для правителя: fylkir, vísi, þengill, oddviti, ræsir, konungr, hildingr, niflungr, jöfurr, allvaldr, siklingr, tiggi, buðlungr, mildingr, lofðungr, ynglingr. Скальдична поезія вимагала багатого запасу таких гейті, і поема виконувала подвійне навчальне завдання: навчала рун і передавала поетичний словник придворного поета.

Це розкриває прикладне призначення текстів: перед нами навчальні посібники.

У написах доби вікінгів

Як літера цей знак трапляється повсюдно. Саме слово fé фігурує на багатьох рунічних каменях, пов'язаних зі спадщиною та виплатами, саме в тих обставинах, про які йдеться в поемах.

Красномовний приклад : рунічні камені на честь чоловіків, які вирушали за море за здобиччю. Кілька шведських каменів згадують учасників походу Інгвара на схід, а група пам'яток в Уппланді згадує danagæld (данину, яку Англія сплачувала скандинавським військам). Камінь в Іттерґерде свідчить, що Ульв тричі брав данину в Англії під проводом трьох різних вождів. Це пам'ятник, де здобуте багатство становить головну мету увічнення пам'яті.

У тлумаченні

Сучасні практики, які звертаються до Молодшого Футарка, здебільшого переносять значення зі Старшого. Для Фе така паралель цілком природна: це та сама руна з тією самою назвою.

Але дві скандинавські поеми додають відчутно похмурішого настрою. Давньоанглійська строфа Старшого Футарка називає багатство розрадою для кожного за умови щедрості. Скандинавські поеми не дають жодної розради: обидві починаються з розбрату в родині.

Крізь призму Молодшого Футарка Фе вказує не стільки на володіння благами, скільки на виклики, які це володіння спричиняє. Вона з'являється у питаннях спадщини, родинних фінансів чи несподіваного прибутку, який доведеться ділити. Питання, яке вона ставить, полягає не в тому, чи надійдуть гроші, а в тому, хто ще заявить на них свої права.

Свідчень ворожіння на рунах у добу вікінгів немає; корпус із шістнадцяти знаків слугував меморіальним, правовим і торговельним цілям. Тлумачення Фе в такий спосіб є сучасною практикою з використанням давнього словника.