Ворожіння на рунах

Відверті факти

Жоден напис не описує витягування рун задля відповіді на запитання. Про це не згадує жоден правовий кодекс. У сагах, які детально змальовують безліч інших обрядів віщування, кидання рун не фігурує в жодній сцені. Археологи ніколи не знаходили предметів, які можна було б визначити як набір для ворожіння, і жодна пам'ятка не містить рун, зібраних комплектом із двадцяти чотирьох знаків.

Збережений рунічний корпус має меморіальний, правовий, торговельний, особистий, а подекуди й відверто войовничий характер. Серед пам'яток трапляються позначки власності, боргові розписки, прокльони, любовні записки, грубі лайки, шкільні вправи з латини та скарга на те, що чиясь невміла різьба спричинила хворобу в жінки. Але оракулів серед них немає.

Такою є реальність без прикрас, і саме про це мовчить більшість популярних посібників із рун.

Що насправді написав Тацит

Тягар майже всіх історичних претензій лежить на єдиному фрагменті, і його варто прочитати дослівно, а не в переказі.

У десятому розділі трактату «Германія», створеного близько 98 року н. е., Тацит описує звичай віщування у германців: з плодового дерева зрізають гілку та розколюють її на плашки, наносять на них знаки (notae) і довільно розкидають по білому полотні. Жрець племені (якщо справа стосується громади) або голова родини (коли питання приватне) молиться богам, дивиться на небо й по черзі підіймає три плашки, тлумачачи їх за заздалегідь нанесеними позначками.

Це достовірний опис реального ритуалу, який справді вражає уяву. Проте три обставини не дозволяють вважати його свідченням про рунічне ворожіння.

Датування. Тацит писав наприкінці I століття н. е. Найдавніші відомі рунічні знахідки датуються цим самим часом або пізнішими десятиліттями, а повний ряд футарка вперше з'являється лише на Кюльверському камені близько 400 року. Історик описує звичай, що побутував на самому початку або ще до виникнення рунічної писемності.

Термінологія. Автор вживає слово notae (знаки чи позначки). Він не використовує термін «літери», хоча добре його знав. До того ж в іншому місці Тацит зазначає, що германські чоловіки та жінки не володіють таємним листуванням: дивна ремарка, якби вони мали писемну систему оракулів.

Сам ритуал. Навіть якщо сприймати текст дослівно, процедура геть не схожа на сучасні розклади. Це три плашки, по черзі підняті з полотна після молитви й звернення погляду до неба: без мішечків, складних схем і перевернутих значень.

Цей уривок засвідчує германське віщування на дерев'яних плашках із позначками. Але він не доводить, що вікінги ворожили на футарку.

Єдиний незаперечний факт

Під усіма нашаруваннями міфів є одне незаперечне зерно правди, і воно заслуговує на таку ж увагу, як і критичний розбір помилок.

Поряд зі звуковим значенням руни несли ідеографічний зміст. Це не припущення, а доведений факт.

Стентофтенський камінь у Блекінге містить руну Jera, вирізьблену окремо. Вона позначає добрий урожай, а не звук j. Тобто носії мови читали цей знак як самостійне поняття на реальному монументі.

Англосакси чинили так само. Переписувач єдиного збереженого манускрипту «Беовульфа» тричі вживає руну ᛟ як окрему логограму замість слова eþel («батьківщина», «маєток») у тексті, записаному латиницею. У лінгвістиці це явище називається begriffsrunen (руни-поняття).

Зрештою, саме для закріплення за кожною літерою певного образу й були створені рунічні поеми. Абетка, де знаки названо на честь худоби, граду, льоду, скрути, радості чи могили, наділяє кожен символ глибоким значеннєвим змістом.

Отже, вихідний матеріал для віщування: знаки, що мають власне значення: цілком історичний і підтверджений пам'ятками. Бракує лише одного: будь-яких свідчень того, що в давнину ці знаки складали в систему провіщення майбутнього.

Звідки взялася сучасна традиція

Методика, якою користується більшість людей сьогодні, має цілком конкретне й недавнє походження.

Усе почалося з книги Ральфа Блюма The Book of Runes («Книга рун»), що побачила світ у 1982 році. Вона розійшлася величезними накладами у комплекті з керамічними плашками і стала безпосереднім першоджерелом сучасної практики. Блюм не приховував, що створив власну систему: за основу він узяв давньокитайську «Книгу перемін» (І Цзин) та розклади карт Таро, а порядок рун розставив за власним уподобанням, проігнорувавши історичний футарк.

Він же запровадив і порожню руну, назвавши її руною Одіна, знаком непізнаваного або долі. Жодне історичне джерело ніколи про неї не чуло. Кожна чиста плашка в будь-якому сучасному наборі походить саме з книги Блюма.

Паралельно з Блюмом та після нього виник інший напрям, орієнтований на глибшу роботу з першоджерелами (зокрема праці Едреда Торссона та Фреї Асвінн у 1980-х роках). Саме звідти прийшла більшість стихійних, деревних і божественних відповідностей, які сьогодні сприймаються як традиційні. Ці системи логічні й добре продумані, проте їм лише сорок років, а не тисяча.

Біля витоків багатьох таких ідей стоїть Ґвідо фон Ліст, чий вигаданий арманічний ряд із вісімнадцяти рун 1902 року породив тлумачення, які й досі цитують без посилання на автора. Пізніше його напрацювання увібрав рух фелькіше (Völkisch), а згодом і нацистська символіка.

Питання перевернутих положень

Один важливий практичний момент випливає безпосередньо з форми знаків, а не з містичних уявлень.

Сучасна практика часто приписує більшості рун перевернуте значення (merkstave). Проте дев'ять із двадцяти чотирьох знаків Старшого Футарка мають вертикальну симетрію і не можуть бути перевернутими в принципі: Gebo, Hagalaz, Naudhiz, Isa, Jera, Eihwaz, Sowilo, Ingwaz та Dagaz.

Посібники й набори, які пропонують перевернуті тлумачення для цієї дев'ятки, просто вигадують їх, адже сама геометрія символів цього не дозволяє.

Існує ще одна деталь. Руна Sowilo має обертальну симетрію, але позбавлена дзеркальної. Тому знак, прорізаний у протилежний бік, не є перевернутим: він просто повернутий в інший бік. Трактувати це як перевернуту позицію означає бачити таємний зміст у звичайній варіації різьблення.

Цей сайт наводить перевернуті значення лише для тих рун Старшого Футарка, графіка яких дійсно змінюється при обертанні. Для Молодшого Футарка, Футорка чи Огама перевернуті значення взагалі не подаються, оскільки ідея обертання знаків є пізнім нововведенням XX століття, прив'язаним виключно до Старшого ряду.

Чи варто ворожити на рунах

Так, якщо вам цього хочеться, і тут немає жодної потреби виправдовуватися.

Такої самої позиції сайт дотримується і щодо карт Таро. Психологічна робота з Таро виникла у XX столітті як надбудова над салонною картярською грою XV століття, і вона чудово працює. Те, що практика є сучасною, не робить її марною.

Сучасне читання рун має відчутну перевагу: винятково міцний первісний фундамент. Від двадцяти чотирьох до двадцяти дев'яти літер із давніми назвами, пов'язаними з автентичними поемами про худобу, негоду, скруту, захист, мандри, дари, лід та могилу. Це значно багатший і конкретніший словник, ніж у більшості мантичних систем, і за ним стоїть жива багатовікова традиція розбіжностей, яку цікаво досліджувати.

Головна порада полягає в одному: чітко розумійте, на якому рівні ви перебуваєте. Твердження «Hagalaz означає град» є фактом. Те, що «давньоанглійська строфа додає, що він перетворюється на воду», є фактом. Думка «Hagalaz є зерном трансформації» є сучасною інтерпретацією, до того ж цілком вдалою. А от фраза «саме так робили вікінги» є неправдою.

Перших трьох рівнів більш ніж достатньо для осмисленої роботи.