Китайські школи

Багуачжан, Книга Змін у русі

Палацовий євнух у Пекіні XIX століття навчав бойового мистецтва без нерухомих стійок і прямих ліній. Його послідовники невпинно ходять по колу, доки сам крок не стає прийомом, а вісім базових долонь відповідають восьми триграмам, утілюючи філософську теорію безпосередньо в дію.

12
напрямів та елементів
12
майстрів
8
материнських долонь

Гілки та їхні елементи

Дун Хайчуань навчав кожного учня по-різному, зважаючи на вже набуті ним навички, тому мистецтво розділилося на окремі стилі впродовж одного покоління. Тут представлено головні лінії передачі та спільні для них практики.

🌀

Ходіння по колу

Китай З XIX століття

Основа всього напряму. Практик безперервно рухається по колу, скручуючи корпус до центру та змінюючи напрямок руху без розриву кроку. Початківці місяцями ходять колом, перш ніж перейти до бойових технік, та й для досвідчених майстрів ходіння залишається головною частиною практики.

🖐️

Вісім материнських долонь

Китай XIX століття

Вісім засадничих форм або змін положення, по одній для кожної триграми, з яких виводиться вся решта системи. Стилі різняться назвами та черговістю форм, але співвідношення між вісьмома долонями та вісьмома триграмами єдине для всіх.

🔢

Шістдесят чотири долоні

Китай XIX–XX століття

Поєднання восьми базових змін із вісьмома варіаціями кожної дає шістдесят чотири технічні дії, які відповідають гексаграмам. Найчіткіше це впорядковано в стилі Гао Ішена, де кругові прежденебесні долоні поєднано з шістдесятьма чотирма прямолінійними посленебесними прийомами.

🦅

Стиль Інь

Пекін З 1860-х років

Лінія Інь Фу, якій притаманні пласка долоня «язик бика», швидкі хльосткі удари та стрімкі переміщення. Інь Фу служив охоронцем у Забороненому місті, і його стиль зберіг пряму бойову жорсткість, яку пізніші гілки дещо пом’якшили.

🐉

Стиль Чен

Пекін З 1870-х років

Лінія Чен Тінхуа, найпоширеніша в наші дні. Вона спирається на форму долоні «пазурі дракона» й наголошує на кидках, обплітаннях і невпинній зміні напрямку сили. Чен за ремеслом робив окуляри й відкрито викладав за межами імператорського палацу.

🌿

Стиль Лян

Пекін З 1870-х років

Лян Чженьпу був наймолодшим учнем Дуна, тому його відгалуження зберегло знання багатьох старших наставників. Цей стиль відомий послідовною програмою навчання та вихованням впливових пекінських учителів XX століття.

📏

Стиль Гао

Тяньцзінь Початок XX століття

Гао Ішен переробив лінію Чена у чітку дворівневу структуру: кругові прежденебесні долоні для розвитку тіла та шістдесят чотири лінійні посленебесні долоні для прикладного бою. Цей напрям набув популярності в Тяньцзіні, на Тайвані та за кордоном.

🧘

Сім’я внутрішніх мистецтв

Китай Кінець XIX століття й надалі

Багуачжан, сін’їцюань і тайцзіцюань стали об’єднувати під назвою внутрішніх мистецтв завдяки спільним поняттям наміру, розслабленої сили та цілісної структури тіла. Майстри багуа та сін’ї в Пекіні уклали офіційний договір не суперничати й навчати учнів одне одного.

⚔️

Зброя

Китай З XIX століття

Парні ножі «роги оленя», притаманні виключно цьому мистецтву, а також прямий меч, шабля, спис і важкий великий меч багуа. Робота зі зброєю спирається на той самий круговий крок, а техніка ножів «роги оленя» безпосередньо розвиває рухи долонь.

🌬️

Стовпова робота та дихання

Китай З XIX століття

Статичні стійки та методи регуляції дихання слугують підґрунтям для ходіння по колу; багато шкіл розглядають їх як місток між бойовим мистецтвом і даоським плеканням життя. Зв’язок із внутрішньою алхімією справді наявний, хоча його глибина залежить від учителя.

🛕

Питання даоських витоків

Китай Дискусійна

Поширена версія, нібито Дун Хайчуань навчився ходити по колу в гірських даоських відлюдників, знаходить опору в наявності ритуальних обходів у даосизмі. Цей історичний зв’язок правдоподібний, проте не має письмових підтверджень і залишається відкритим питанням традиції.

🏅

Спортивне багуачжан

Китай та світ З 1950-х років

Стандартизовані комплекси, створені для змагань із сучасного ушу, де ключову роль відіграють гнучкість, швидкість і візуальний ефект. Вони зберігають контури рухів, але практично не містять бойового застосування; саме через них більшість уперше бачить це мистецтво.

Майстри

Засновник, перше покоління послідовників, які оформили його вчення у власні стилі, та наставники XX століття, котрі виклали традицію на папері й винесли її за межі Китаю.

Дун Хайчуань

c. 1797–1882 Хебей і Пекін

Засновник, який служив євнухом у резиденції маньчжурського князя й почав відкрито навчати в Пекіні лише після шістдесяти років. Він викладав кожному учневі індивідуально на основі його попереднього досвіду, тому мистецтво майже відразу розділилося на різні гілки.

Інь Фу

1840–1909 Пекін

Найперший із видатних учнів Дуна, колишній мандрівний торговець, який став охоронцем палацу й, за свідченнями, навчав членів родини вдовуючої імператриці Цисі. Його напрям є найжорсткішим і найбільш ударним серед провідних стилів.

Чен Тінхуа

1848–1900 Пекін

Очковий майстер за фахом, який став найактивнішим учителем серед послідовників Дуна й дав початок найпоширенішій гілці. Загинув від куль німецьких вояків під час повстання іхетуанів, що раптово обірвало добу першого покоління майстрів.

Лян Чженьпу

1863–1932 Пекін

Наймолодший з учнів Дуна, котрий після смерті вчителя продовжував переймати знання у старших братів по школі, завдяки чому зберіг надзвичайно широку програму. Його учні формували пекінське багуачжан протягом усього XX століття.

Ші Цзідун

1837–1909 Пекін

Шорник за ремеслом і старший учень, чия гілка відома своєрідною роботою ніг та збереженими серед учнів методами тренувань із довгою жердиною.

Сун Чанжун

1840s–1900s Пекін

Відомий за своїм ремеслом як «Квітчастотканинний Сун», він належав до перших учнів засновника; його лінія зберегла техніку долонь, яка помітно відрізняється від стилів Інь та Чен.

Гао Ішен

1866–1951 Тяньцзінь

Упорядкував вивчене в систему Раннього та Пізнього Неба, надавши мистецтву найвиразнішої структури з шістдесяти чотирьох дій. Його навчальна програма набула значного розголосу й широко представлена на Тайвані та на Заході.

Сунь Лутан

1860–1933 Хебей

Досконало опанував сін’ї, багуа й тайцзі та надрукував перші ґрунтовні посібники про кожен із них, доводячи наявність спільного внутрішнього принципу. Його публікації сформували сучасне поняття внутрішніх бойових мистецтв.

Чен Юлун

1875–1928 Пекін

Син Чен Тінхуа та провідний наступник батьківської системи, активний діяч пекінської спільноти бойових мистецтв доби Республіки, коли традиційні знання систематизували та друкували.

Фу Чженьсун

1872–1953 Гуандун

Один із «п’яти північних тигрів», відряджених навчати на південь у 1920-х роках. Він створив самобутню гілку багуа в Гуанчжоу, поєднавши її з тайцзі та сін’ї в систему, яку його родина передає донині.

Цзян Жунцяо

1891–1974 Хебей

Багато друкувався в епоху Республіки й уклав узагальнену програму багуа, що послужила основою для численних пізніших стандартизованих форм. Його книги відкрили можливість вивчати стиль поза вузькими родинними рамками.

Ван Шуцзінь

1904–1981 Тайвань і Японія

Переніс традицію багуа та сін’ї на Тайвань, а пізніше до Японії, де широко розгорнув викладання. Був одним із перших, хто почав серйозно тренувати іноземців, і проклав головний шлях для поширення стилю на Захід.

Мистецтво без прямих ліній

Багуачжан вирізняється з-поміж інших китайських бойових мистецтв з першого ж погляду: його послідовники більшу частину тренувань рухаються колом. Учень ходить уздовж кола діаметром у кілька кроків, скрутивши корпус до центру й утримуючи руки в певній позиції, та час від часу змінює напрямок руху, не збиваючи кроку. Початківці часом не вивчають нічого іншого впродовж багатьох місяців.

Справа тут не у витривалості. Безперервне ходіння по колу формує особливу узгодженість між стопами, тазом і хребтом, завдяки чому тіло перебуває в постійному скручуванні й ніколи не повертається до суперника фронтально. З цієї базової механіки постає визначальна тактика мистецтва: замість зіткнення з силою супротивника лоб у лоб, практик зміщується по дузі в обхід, входячи під таким кутом, де рівновага й позиція суперника вже порушені.

Сама назва означає «долоня восьми триграм», і це не поетична метафора. Вісім базових рухів, які зазвичай називають материнськими долонями, співвідносяться з вісьмома триграмами; поєднання їх із вісьмома варіаціями кожної створює шістдесят чотири технічні дії, що відповідають шістдесяти чотирьом гексаграмам. Теорія Книги Змін постає тут не коментарем на сувої, а безпосереднім планом тілесних дій.

Дун Хайчуань

Історія цього напряму починається раптово й пов’язана з однією людиною в Пекіні XIX століття. Дун Хайчуань походив із провінції Хебей, служив євнухом при дворі маньчжурського князя й почав відкрито навчати бойовому мистецтву, коли йому було вже за шістдесят. Про його життя до цього періоду збереглося мало достовірних відомостей, натомість побутує безліч переказів.

Найстійкіша легенда стверджує, що він перейняв ходіння по колу в даоських відлюдників у південних горах. Ритуальні обходи справді відомі в даоській практиці, тож розповідь звучить вірогідно, проте жодних незалежних історичних свідчень немає, і це питання досі відкрите. Достеменно відомо лише те, що жодного подібного бойового стилю до нього не зафіксовано, а сам він викладав у Пекіні приблизно з 1860 року й до смерті в 1882 році.

Метод викладання майстра пояснює, чому мистецтво розпалося на гілки майже відразу. Дун брав до себе учнів із солідною бойовою підготовкою і показував кожному, як накласти рух по колу та зміни долонь на вже засвоєні ними навички. Інь Фу, який володів ударною технікою, створив стиль із переважанням різких ударів; майстер боротьби Чен Тінхуа сформував напрям, багатий на кидки та заломи. Уже за одне покоління замість єдиної жорсткої системи постали самобутні стилі, і це було свідомим задумом засновника.

Основні гілки

Стиль Інь, заснований Інь Фу, використовує пласку долоню форми «язик бика», швидке переміщення та прямі хльосткі удари. Інь охороняв Заборонене місто й, за переказами, навчав мешканців імператорського двору.

Стиль Чен майстра Чен Тінхуа сьогодні практикують найширше. Для нього характерна долоня «пазурі дракона», велика кількість кидків, скручувань і невпинна зміна рухів. Чен відкрито навчав усіх охочих за межами палацу, завдяки чому його традиція стрімко поширилася. У 1900 році він загинув від куль німецьких вояків під час повстання іхетуанів у Пекіні.

Стиль Лян, започаткований наймолодшим учнем засновника Лян Чженьпу, зберіг винятково повну програму, оскільки після смерті вчителя Лян продовжував навчатися у старших побратимів. Стилі Ші та Сун зберегли самобутні форми долонь і кроку. Стиль Гао, розвинений у Тяньцзіні Гао Ішеном, перегрупував спадщину Чена у двоярусну структуру: кругові прежденебесні долоні для розвитку тіла та шістдесят чотири лінійні посленебесні долоні для прикладного бою. Це стало найбільш виразним утіленням системи гексаграм у бойовій техніці багуа.

Внутрішні бойові мистецтва

На початку XX століття багуачжан разом із сін’їцюань і тайцзіцюань почали зараховувати до родини внутрішніх мистецтв. Своєю популярністю ця класифікація багато в чому завдячує Сунь Лутану, який опанував усі три напрями та видав перші авторитетні книги про кожен із них. Він стверджував, що ці три стилі спираються на єдиний принцип, виражений по-різному: сила породжується цілісною структурою тіла та скерованим наміром, а не ізольованим м’язовим зусиллям.

Майстри багуа та сін’ї в Пекіні пішли ще далі й уклали офіційний союз, домовившись не влаштовувати змагань між собою та скеровувати учнів на взаємне навчання. За своєю тактикою ці два мистецтва майже протилежні: сін’ї б’є прямолінійно напролом, а багуа обходить по колу. Тому послідовники здавна сприймали їх як дві взаємодоповнювальні половини єдиної бойової майстерності.

Роль триграм на практиці

Варто точно окреслити, наскільки філософська теорія дійсно задіяна в тренувальному процесі. Відповідність між вісьмома долонями та вісьмома триграмами визнають усі відгалуження, а система з шістдесяти чотирьох прийомів детально розписана в стилі Гао. Окремі долоні пов’язані з якостями відповідних триграм: рух, співвіднесений із триграмою Кань, пливе немов вода, а пов’язаний із триграмою Гень непохитно зупиняється, наче гора.

Питання про те, чи співвідношення з триграмами існувало від самого початку, чи його підібрали пізніше, залишається суперечливим. Правдива відповідь полягає в тому, що перше покоління майже не залишило письмових текстів. Очевидно одне: коли послідовник багуачжан іде колом і чергує зміни форм, він утілює космологію невпинних перетворень на практиці, а не вивчає її з книжок. Серед усіх шляхів осмислення Книги Змін цей спосіб унікальний тим, що самі аргументи доводяться власним тілом практикуючого.

Мистецтво в сучасному світі

Сьогодні багуачжан існує в трьох формах, які лише частково перетинаються між собою. Традиційна спадкоємність усередині шкіл триває в Пекіні, Тяньцзіні, на Тайвані та в емігрантських громадах, де прикладний бойовий аспект зберігся всюди, де наставники прагнули його вберегти. Стандартизовані змагальні комплекси сучасного ушу відтворюють малюнок рухів, але залишають поза увагою їхнє бойове застосування. Водночас виник потужний оздоровчий напрям, заснований виключно на ходінні по колу та стовповому стоянні, виходячи з розумного міркування: круговий крок корисний для зміцнення тіла незалежно від будь-яких інших його цілей.

Поширені запитання

Усі школи І Цзин

Останні публікації

Відкрийте для себе давню мудрість карт Таро та розкрийте таємниці вашої духовної подорожі. Наш блог — це ваш шлях до розуміння багатого символізму, значень і практичного застосування читання карт Таро.