Таро Райдера — Вейта — Сміт

Таро Райдера — Вейта — Сміт: Історія, символізм та значення

Таро Райдера — Вейта — Сміт — також відоме як Таро Райдера — Вейта, Вейта — Сміт або просто Таро Райдера — є найвпливовішою колодою таро з усіх коли-небудь створених. Вперше опублікована у грудні 1909 року лондонським видавцем William Rider & Son, вона перетворила таро з нішевого інструменту для віщування на глобальну візуальну мову для самоаналізу та духовних досліджень. Сьогодні, маючи близько ста мільйонів копій в обігу у понад двадцяти країнах, вона слугує структурним шаблоном для майже кожної сучасної колоди. Вивчати Таро Райдера — Вейта — Сміт — це, по суті, вивчати граматику самого таро.

Хто створив Таро Райдера — Вейта?

Колода стала результатом роботи двох дуже різних людей з лондонської окультної сцени рубежу століть. Артур Едвард Вейт (1857–1942) був ученим-містиком, який присвятив себе розкриттю того, що він називав Таємною Традицією — прихованої течії духовного просвітлення, яка, на його думку, пронизувала масонські, розенкрейцерські та герметичні вчення. Як член Герметичного Ордену Золотої Зорі, Вейт поставив собі за мету створити «виправлене» таро: колоду, очищену від історичних нашарувань та узгоджену з цілісною системою універсальних архетипів.

Проте зображення колоди належать Памелі Колман Сміт (1878–1951). На прізвисько «Піксі», Сміт була художницею, ілюстраторкою, фольклористкою та театральною дизайнеркою, яка навчалася в Інституті Пратта та виставлялася в нью-йоркській галереї Альфреда Штігліца. У 1909 році вона виконала всі вісімдесят картин для проєкту, отримавши за це лише символічну плату. Її роль десятиліттями применшували, і вона померла в бідності в Корнуоллі, будучи похованою в безіменній могилі. Сучасний перехід від назви «Райдер — Вейт» до «Райдер — Вейт — Сміт» або «Сміт — Вейт» є свідомим актом визнання художниці, чиє бачення зробило колоду тим, чим вона є.

Революція ілюстрованих Молодших Арканів

До 1909 року колоди в марсельській традиції зображали Молодші Аркани як просте розташування символів мастей: три мечі, сім кубків тощо. Вейт, зосереджений на Старших Арканах, дав Сміт лише скупі списки ключових слів для 56 числових і придворних карт — і саме ця свобода породила визначальну інновацію колоди: сюжетні числові карти. Кожна карта масті стала мініатюрною театральною сценою, і тепер її значення можна було прочитати з першого погляду, без необхідності запам'ятовувати списки ключових слів.

Сміт знайшла ключове натхнення в Таро Сола Буска, північноіталійській колоді близько 1491 року, що є найстарішою відомою повною колодою із 78 карт з повністю ілюстрованими мастями. Вона вивчала фотографії колоди в Британському музеї в 1907–1908 роках, і цей вплив безперечний: її Трійка Мечів — серце, пронизане трьома клинками — взята безпосередньо з Сола Буска, а обтяжена фігура з Десятки Мечів Сола Буска з'являється знову як її Десятка Жезлів. Навколо цих ренесансних запозичень вона зобразила сільську місцевість, яку знала найкраще, — пагорби Кента та Східного Сассекса, що надає навіть найдивнішим картам знайомого англійського тла.

Структурні реформи Вейта: чому Силу та Справедливість поміняли місцями

Особистим внеском Вейта стало систематичне узгодження Старших Арканів із вченням Золотої Зорі. Його найвідоміша зміна перевернула п'ятсотрічну традицію: в марсельській системі Справедливість була VIII арканом, а Сила — XI; Вейт поміняв їх місцями. Причина була астрологічною. Коли Сила (Лев) знаходиться на VIII позиції, а Справедливість (Терези) на XI, Старші Аркани слідують природному порядку зодіаку — Рак (Колісниця), Лев (Сила), Діва (Відлюдник), Терези (Справедливість). Ця перенумерація також ставить Справедливість у точний математичний центр 22 козирів, що є ідеальним місцем для карти космічної рівноваги.

Вейт також пом'якшив середньовічну католицьку образність колоди на користь універсальної символічної мови: Папеса стала Верховною Жрицею, увінчаною місячними рогами Ісіди та розміщеною між колонами Храму Соломона; Папа став Ієрофантом, універсальним відкривачем таємниць; Закохані були перемальовані як Адам і Єва під благословенням Архангела Рафаїла; а Божий Дім було перейменовано на Вежу, щоб відповідати її зв'язку з Марсом у системі Золотої Зорі.

Кабалістична архітектура колоди

Під малюнками ховається точна карта герметичної Кабали — Дерево Життя. Чотири масті відповідають чотирьом світам творення та чотирьом літерам божественного імені: Жезли — Ацілут і Вогонь, Кубки — Брія і Вода, Мечі — Єцира і Повітря, Пентаклі — Асія і Земля. Числові карти від Туза до Десятки простежують сходження енергії через десять Сефірот: від чистої іскри Туза (Кетер) через конфлікт П'ятірки (Гебура) та гармонію Шістки (Тіферет) до повної матеріальної маніфестації Десятки (Малкут). 22 Старші Аркани відповідають 22 шляхам, що з'єднують Сефірот, кожному з яких призначено літеру івриту та астрологічну силу: Дурень — Алеф і Повітря, Маг — Бет і Меркурій, і так аж до Світу — Тав і Сатурн.

Подорож Дурня та Кельтський Хрест

Наративна насиченість колоди спонукає читати Старші Аркани як єдину історію: Подорож Дурня. Непронумерований Дурень подорожує через три групи по сім карт: перша (від Мага до Колісниці) розвиває свідоме «Я» та майстерність у матеріальному світі; друга (від Сили до Помірності) стикається із суспільством, смертністю та внутрішнім життям; третя (від Диявола до Світу) зустрічається з трансперсональними силами та завершується космічною інтеграцією.

Книга-супутник Вейта «Ілюстрований ключ до Таро» також популяризувала розклад із десяти карт «Кельтський хрест», який досі залишається найпоширенішим розкладом у світі. Шість карт утворюють хрест, що відображає ситуацію запитувача — що накриває, перетинає, увінчує та лежить в основі, що залишилося позаду і що попереду, — тоді як стовпчик із чотирьох карт читає особистість, оточення, надії і страхи, а також кінцевий результат.

Видання та друки: від Pam A до Centennial

Колекціонери розрізняють ранні видання за їхньою штриховкою та картоном: найцінніше видання «Pam A» (1910–1920) із характерним візерунком сорочки «потрісканий бруд», за яким пішли змінені видання Pam C, Pam B і Pam D у 1920-х–1930-х роках. Після того, як U.S. Games Systems придбала права у 1971 році, з'явилося багато перефарбованих версій: яскраве Albano–Waite (1968), м'яке пастельне Universal Waite (1990), сяюче Radiant Rider–Waite (2003) та Smith–Waite Centennial Edition (2009), яке відновлює приглушену палітру 1909 року і ставить ім'я художниці на перше місце. Усі вони зберігають структуру 1909 року незмінною; змінюються лише палітра, рамки та товщина ліній. Саме тому Pam A з 1910 року і глянцеве видання без рамок, надруковане минулого року, все ще читаються як одна й та сама колода.