Єгипетські декани

Деканальна медицина й магія

У перші століття н. е. багато хто в Єгипті та на сході Середземномор'я вірив, що кожен із тридцяти шести деканів править частиною тіла й може спричинити або вилікувати її хворобу. Герметична книга поєднала кожен декан з образом, каменем і рослиною; на гравірованих гемах зображали левоголового Хнубіса; а «Заповіт Соломона» перетворив декани на демонів, кожен з яких визнає ім'я, що його виганяє.

деканів над тілом
36
образ, камінь і рослина
3
перше видання «Священної книги»
1908

Усередині деканальної медицини

Ідеї, тексти й предмети, через які тридцять шість деканів пов'язали з людським тілом: від єгипетських богів частин тіла до герметичних амулетів, гравірованих гем і Соломонового переліку демонів.

🧍

Мелотезія

греко-римський світ від елліністичної доби

Вірування, що частини неба правлять частинами тіла. Зодіакальна мелотезія йде від Овна в голові до Риб у стопах; деканальна мелотезія дотримується того самого порядку, але замість дванадцяти зон має тридцять шість дрібніших.

👁️

Бог для кожного члена

Єгипет від Нового царства

Розділ 42 «Книги мертвих» віддає кожну частину тіла, від волосся до пальців ніг, під опіку бога, а цілющі замовляння роблять те саме для хворих. Деканальна медицина застосувала цей давній єгипетський звичай до тридцяти шести зоряних богів.

🦁

Ті, що насилають хвороби

Єгипет I тисячоліття до н. е.

Пізньоєгипетська теологія пов'язувала декани з посланцями мору Сехмет, здатними наслати або стримати хворобу у свої десять днів. Силу, що могла вразити тіло, можна було й попросити його вберегти: на цьому засновувалося все пізніше деканальне зцілення.

📖

«Священна книга Гермеса»

римський Єгипет дата непевна

Грецький трактат, з яким Гермес звертається до Асклепія і який дає кожному декану ім'я, образ, частину тіла, камінь і рослину. Дата його спірна; уперше його видав Шарль-Еміль Рюель 1908 року.

💎

Образ, камінь і рослина

рецепт римська доба

Вирізьбіть образ декана на його камені, покладіть під камінь його рослину, вмістіть усе в оправу й носіть. Така формула «Священної книги» для захисту органа, яким править декан. Саме вигравіюваний образ пов'язував предмет із зіркою.

🐍

Хнубіс

римський Єгипет і далі I–IV ст. н. е.

Змій із левовою головою і променистим вінцем, найпоширеніший декан на гемах, що дійшли до нас, зазвичай вирізаний на зеленому або жовтому камені. Його ім'я зазвичай виводять від декана Кенмета, а геми з ним носили для захисту шлунка.

🩺

Зелена яшма Галена

Рим II ст. н. е.

Гален посилається на книгу Нехепсо, де йдеться про зелену яшму з вигравіюваним променистим змієм, яку носили на шлунку. Він повідомляє, що сам випробовував ці камені й вважав їх корисними навіть без зображення: незвичне свідчення з перших рук.

🗣️

Тридцять шість демонів тіла

схід Середземномор'я кінець II ст. н. е.

Філософ Цельс, якого цитує Оріген, переказує єгипетське вірування, що тридцять шість демонів ділять між собою тіло і що назвати їх на ім'я означає зцілити. Оріген наводить це як доказ того, що такі сили — демони, а не боги.

💍

«Заповіт Соломона»

грекомовний Схід I–V ст. н. е.

Соломон, отримавши перстень від архангела Михаїла, скликає тридцять шість духів, які називають себе деканами зодіаку. Кожен визнає хворобу, яку насилає, від головного болю й нижче, і ангельське ім'я, що змушує його відступити.

🌿

Фессал і рослини

Александрія і Фіви імовірно I ст. н. е.

Трактат «Про сили рослин» розповідає, як лікар із допомогою фіванського жерця побачив у видінні Асклепія й дізнався про рослини дванадцяти знаків і семи планет. Це астрологічна ботаніка без деканів, у тому самому єгипетському середовищі.

📆

Перемога зодіакальної людини

латинська Європа середньовіччя

Середньовічні лікарі визначали час кровопускання за зодіакальною людиною з дванадцятьма знаками й облишили деканальну сітку. Імена деканів уціліли в збірках на кшталт латинського «Liber Hermetis», але вже не як практична медицина.

✒️

Талісмани після медицини

від Багдада до Кельна IX–XVI ст.

Образи деканів жили далі в Абу Машара, у «Пікатріксі» й в Агріппи як постаті талісманів для захисту й зцілення, але точна відповідність деканів органам зблякла. Цей шлях простежують арабський і ренесансний розділи цієї частини.

Свідки й видавці

Античні автори, які записували деканальне зцілення або сперечалися про нього, і сучасні дослідники, що видали тексти й склали каталоги гем.

Нехепсо

II ст. до н. е. (приписане авторство) Єгипет

Легендарний фараон, під чиїм іменем поширювався грецький астрологічний корпус; Гален посилається на його чотирнадцяту книгу щодо зеленої яшми з вигравіюваним променистим змієм, яку носили для захисту шлунка.

Гален

129 – бл. 216 Пергам і Рим

Найвпливовіший лікар античності, чий твір про прості ліки записує амулет Нехепсо і власне випробування зеленої яшми: найповніший античний медичний коментар щодо деканального каменя.

Цельс і Оріген

кінець II і III ст. схід Середземномор'я і Кесарія

Язичницький критик християнства, який описав тридцять шість демонів тіла, і християнський богослов, чия відповідь «Проти Цельса» зберегла цей уривок, відкинувши його богів.

Фессал

імовірно I ст. н. е. Александрія і Фіви

Лікар, якого називають автором трактату «Про сили рослин», чий вступний лист описує видіння Асклепія у Фівах; його часто ототожнюють із Фессалом Траллійським, хоча це ототожнення спірне.

Шарль-Еміль Рюель

1833–1912 Париж

Французький філолог і бібліотекар, який 1908 року видав грецький текст «Священної книги Гермеса до Асклепія», основу всіх пізніших досліджень деканальної медицини.

Фредерік Конібер

1856–1924 Оксфорд

Сходознавець, який 1898 року видав перший англійський переклад «Заповіту Соломона», відкривши його перелік тридцяти шести духів деканів для читачів поза колом знавців грецької.

Честер Маккаун

1877–1958 США

Біблеїст, чиє критичне видання «Заповіту Соломона» 1922 року впорядкувало його заплутані рукописи й досі лишається основою для вивчення тексту.

Вільгельм Гундель

1880–1945 Німеччина

Філолог-класик, який 1936 року видав латинський «Liber Hermetis», а в праці «Dekane und Dekansternbilder» того самого року зібрав медичні й магічні тексти про декани чотирма мовами.

Андре-Жан Фестюжьєр

1898–1982 Париж

Учений-домініканець, чия праця «La Révélation d'Hermès Trismégiste», що почала виходити 1944 року, вписала «Священну книгу» й лист Фессала в герметичну літературу римського Єгипту.

Кемпбелл Боннер

1876–1954 Мічиган

Філолог-класик, чиї «Studies in Magical Amulets» 1950 року впорядкували в каталог геми з Хнубісом та інші цілющі камені, давши деканальним амулетам матеріальний контекст.

Медицина за деканами

Деканальна медицина — це вірування, поширене в греко-римському Єгипті та на сході Середземномор'я в перші століття н. е., що кожен із тридцяти шести деканів править частиною людського тіла й може спричиняти або виліковувати її хвороби. Ті, хто його дотримувався, вдавалися до деканів не передусім для передбачень. Вони пояснювали ними, чому захворів певний орган, і захищали його: носили гравірований камінь, клали біля нього рослину або вимовляли ім'я сили, що могла прогнати хворобу. Це вчення належить до історії релігії й медицини, а не до медицини в нинішньому розумінні, і ця сторінка описує його як історичне вірування. Джерел мало, і вони складні: грецький трактат, приписаний Гермесові, кілька зауважень лікарів і філософів, відомий демонологічний текст і тисячі гравірованих гем, про призначення яких доводиться здогадуватися з їхніх зображень і написів.

Небо, накладене на тіло

Загальну ідею, що частини тіла відповідають частинам неба, називають мелотезією. Найвідоміша її форма — зодіакальна: Овен править головою, Телець — шиєю, і так далі донизу аж до Риб у стопах. Деканальна мелотезія дотримується тієї самої логіки згори вниз, але з дрібнішою сіткою. Замість дванадцяти зон вона має тридцять шість, тож голову, наприклад, поділено між кількома деканами, кожен з яких відповідає за меншу ділянку або певний вид недуги. Дрібніший поділ пасував медицині, що прагнула точно назвати, яка сила діє в тій чи іншій хворобі. Обидві системи спираються на припущення, спільне для більшості античної медицини й філософії: людина — це малий космос, частини якого зв'язані з великим симпатією. У деканальній медицині цю симпатію впорядкували через найдавніший і найчисленніший сонм зоряних богів, який мала єгипетська традиція.

Єгипетське коріння

Ґрунт підготували дві єгипетські ідеї. Перша — обожнення частин тіла. Розділ 42 «Книги мертвих» ототожнює кожну частину тіла померлого з богом, від волосся до пальців ніг, тож уся людина захищена тим, що божественна член за членом. Подібні переліки трапляються в цілющих замовляннях, де члени хворого один за одним віддають під божественний захист. Друга ідея — небезпечність самих деканів. У I тисячолітті до н. е. декани пов'язували з посланцями Сехмет, богині-левиці, що насилала мор, і вважали, що вони можуть насилати хворобу впродовж десяти днів, якими править кожен. Силу, що могла наслати на тіло хворобу, можна було й умовити її стримати, а ту, що правила частиною року, — попросити правити частиною тіла. Деканальна медицина поєднала ці два способи мислення з грецьким зодіаком і грецькою мовою медичної теорії.

«Священна книга Гермеса до Асклепія»

Головний текст — короткий грецький трактат, відомий як «Священна книга Гермеса до Асклепія». Він зберігся в пізніх рукописах, і його дата непевна, хоча зазвичай його датують першими століттями н. е. Французький дослідник Шарль-Еміль Рюель видав його 1908 року. Трактат проходить зодіак знак за знаком і дає кожному з трьох його деканів ім'я, опис образу декана, частину тіла чи вид хвороби, якими той править, камінь і рослину. Декани йдуть тілом донизу в зодіакальному порядку, тож перші декани Овна стосуються голови, а останні декани Риб — стоп. Книга подає себе як одкровення, передане Гермесом, тобто грецьким Тотом, своєму учневі Асклепію, богові зцілення. Така рамка ставить її серед герметичних писань, великої й різноманітної літератури, що охоплює все від філософських діалогів до практичної астрології й магії.

Як робили деканальний амулет

Настанови «Священної книги» побудовано за сталим зразком. Для кожного декана читачеві велять вирізьбити образ декана на його камені, покласти під камінь рослину декана й умістити їх разом в оправу, яку власник носить на тілі. Тоді амулет захищає ту частину тіла, якою править декан. Діяло це, за логікою тексту, завдяки ланцюжку відповідностей: декан на небі, його подоба на камені, камінь і рослина, що поділяли його природу, і орган під його владою. Найбільше важив образ. Вважали, що правильно вигравіювана постать притягує вплив декана до предмета, і тому традиція так ретельно зберігала описи того, який вигляд мав кожен декан. Та сама логіка образу, матеріалу й небесного управителя згодом упорядкувала рецепти талісманів в арабському «Пікатріксі» та в ренесансних магів.

Хнубіс і зелений камінь

Найкраще задокументований деканальний амулет — гема з Хнубісом. Її образ — звитий змій із левовою головою, часто увінчаний променями, а його ім'я, яке пишуть і як Хнуміс, — ім'я декана, яке зазвичай виводять від єгипетського декана Кенмета. Від римської доби збереглися сотні таких гем, чимало з них вирізано із зеленого або жовтуватого каменю, і на них часто є ім'я та знак із трьох S-подібних ліній, перетятих рискою. Їхнє звичайне призначення, судячи з написів і античних свідчень, — захист шлунка й травлення. Лікар Гален, який писав у II столітті, повідомляє, що дехто цінував зелену яшму для шлунка і що твір, який ходив під іменем Нехепсо, у своїй чотирнадцятій книзі радив вигравіювати на такому камені променистого змія. Гален каже, що випробовував камені, підвішуючи їх так, щоб вони торкалися верхньої частини шлунка, і вважав їх корисними навіть без різьблення; це зауваження — рідкісний зразок античного експериментального коментаря щодо магічної практики. Американський дослідник Кемпбелл Боннер згодом уклав каталог гем із Хнубісом у своїх «Studies in Magical Amulets» 1950 року.

Цельс і тридцять шість демонів

Сторонній автор II століття прямо описав це вчення. Цельс, філософ-платонік, що писав проти християн, каже, що, за єгиптянами, людське тіло поділено між тридцятьма шістьма демонами, або богами повітря, кожен з яких опікується однією частиною, і що закликання їх на ім'я зцілює хворобу цієї частини. Він наводить кілька імен у грецькій формі. Книга Цельса втрачена, але Оріген цитує цей уривок у восьмій книзі своєї відповіді «Проти Цельса», написаної в III столітті. Для Цельса суть полягала в тому, що навіть тілом керують божественні сили, гідні шани; для Орігена це було свідченням, що такі сили — демони, яких християнам шанувати не треба. Ця суперечка показує, що наприкінці II століття деканальну медицину знали досить добре, щоб наводити як приклад у філософському спорі про релігію.

«Заповіт Соломона»

Найяскравіше декани постають як ті, що насилають хвороби, у «Заповіті Соломона», грецькому тексті непевної дати, збережена форма якого християнська; дослідники датують його створення періодом від I до V століття н. е. Він розповідає, як цар Соломон отримав від архангела Михаїла перстень, що давав йому владу над демонами, і як він змусив їх будувати Храм. В одному довгому розділі перед ним разом постають тридцять шість духів. Вони називають себе тридцятьма шістьма стихіями, світоправителями темряви цього віку, і кожен ототожнює себе з деканом зодіаку, починаючи з першого декана Барана. Кожен дух називає хворобу, яку спричиняє: головний біль, хвороби очей, біль у горлі, болі в певних органах, — а тоді слово, що його перемагає, найчастіше ім'я ангела, а іноді написану формулу, яку слід носити або закріпити в домі. Перший, наприклад, каже, що насилає головний біль і відступає, щойно почує наказ, звернений до архангела Михаїла. Перелік загалом іде тілом донизу, як і герметична книга.

Фессал і рослини знаків

Поряд із деканальними текстами стоїть споріднена традиція астрологічної ботаніки. Грецький твір «Про сили рослин», приписаний лікареві на ім'я Фессал і написаний, імовірно, у I столітті н. е., починається листом, у якому автор розповідає, як вивчав медицину в Александрії, вирушив до Фів у Верхньому Єгипті й умовив жерця влаштувати йому видіння Асклепія. Тоді бог відкрив йому рослини, що належать кожному з дванадцяти знаків і семи планет, і ліки, які можна з них виготовити, якщо зібрати їх у слушний час. Фессал працює зі знаками й планетами, а не з деканами, але середовище те саме: Єгипет як батьківщина прихованого знання, одкровення від бога-цілителя й рослини, сила яких залежить від зірок. «Священна книга Гермеса» — деканальна версія тієї самої ідеї, з тридцятьма шістьма рослинами замість дванадцяти.

Середньовіччя й пізніше

Деканальна медицина не ввійшла до основного русла середньовічної медицини. Латинська Європа натомість зберегла зодіакальну мелотезію, найвідомішу із зодіакальної людини в календарях і часословах: постать із дванадцятьма знаками на тілі, до якої лікарі зверталися перед кровопусканням. Латинська збірка, відома як «Liber Hermetis», яку Вільгельм Гундель видав 1936 року, зберігає імена й переліки деканів серед багатьох інших елліністичних матеріалів, але практичного впливу вона мала мало. Образи деканів вижили передусім у магії. Списки образів Абу Машара й рецепти талісманів «Пікатрікса», перекладеного латиною в XIII столітті, несли ідею, що образ, вигравіюваний у слушну небесну мить, може зцілювати чи захищати, і ренесансні автори, як-от Агріппа, її повторювали. На той час зв'язок із певними частинами тіла здебільшого зблякнув, і декани слугували загальними силами для талісманів, а не системою діагностики.

Як тексти віднайшли

Більшість цього матеріалу знову стала відомою між 1890-ми і 1950-ми роками. Фредерік Конібер видав англійський переклад «Заповіту Соломона» 1898 року, а критичне видання Честера Маккауна 1922 року впорядкувало його рукописи. Видання «Священної книги Гермеса», здійснене Рюелем, з'явилося 1908 року. Праця Вільгельма Гунделя «Dekane und Dekansternbilder» 1936 року звела докупи єгипетський, грецький, латинський та арабський матеріал про декани. Учений-домініканець Андре-Жан Фестюжьєр розглянув «Священну книгу» й лист Фессала в першому томі «La Révélation d'Hermès Trismégiste» 1944 року, вписавши їх у ширшу герметичну літературу римського Єгипту. Праця Боннера про геми 1950 року додала матеріальні свідчення. Пізніші історики, як-от Ґарт Фауден у «The Egyptian Hermes» 1986 року, прочитують ці джерела як витвори двомовної єгипетської жрецької культури, що пристосовувала своїх давніх богів до грецької вченості.

Як читати джерела сьогодні

Тексти, що дійшли до нас, ставлять проблеми, які варто пам'ятати. Жоден із них не можна надійно датувати, герметичні та соломонівські тексти століттями переписували й змінювали, перш ніж з'явилися найдавніші збережені рукописи, а імена деканів у них так різняться, що їх не вдається акуратно зіставити з єгипетськими списками. Геми легше датувати за стилем, але їхнє точне застосування відтворюють із коротких написів і кількох літературних згадок. Упевнено можна сказати ось що: у перші століття н. е. чимало людей вірило, що тридцять шість деканів правлять частинами тіла, що образи, камені, рослини й імена можуть зв'язати їхній вплив і що це вірування спиралося на єгипетську теологію не менше, ніж на грецьку астрологію. Це розділ історії того, як люди розуміли хворобу, і ніщо в ньому не слід сприймати як настанову щодо її лікування.

Часті запитання

Що таке деканальна медицина?

Система вірувань греко-римської доби з осередком у Єгипті, яка закріплювала кожен із тридцяти шести деканів за частиною людського тіла. Вважали, що кожен декан може спричинити або вилікувати хворобу у своїй частині, і люди шукали захисту за допомогою гравірованих каменів, рослин та імен причетних сил. Це предмет історичного дослідження, а не спосіб лікування.

Що таке «Священна книга Гермеса до Асклепія»?

Короткий грецький герметичний трактат, що перелічує тридцять шість деканів з їхніми іменами, образами, частинами тіла, якими вони правлять, і каменем та рослиною для кожного, а також дає настанови, як виготовити захисний амулет. Його дата непевна, зазвичай його датують першими століттями н. е., а вперше його видав Шарль-Еміль Рюель 1908 року.

Що таке мелотезія?

Античне вчення про те, що частини тіла відповідають частинам неба. У зодіакальній версії Овен править головою, а Риби — стопами; у деканальній той самий порядок згори вниз поділено на тридцять шість зон. Воно спирається на ідею, що людина — малий космос, пов'язаний симпатією з великим.

Що таке гема з Хнубісом?

Гравірований камінь римської доби із зображенням звитого змія з левовою головою, часто увінчаного променями, з написаним ім'ям Хнубіс або Хнуміс. Це ім'я належить декану і зазвичай його виводять від єгипетського декана Кенмета. Античні свідчення й написи пов'язують ці геми із захистом шлунка.

Що казав Гален про деканальні амулети?

У творі про прості ліки Гален зазначає, що книга, приписувана Нехепсо, радила зелену яшму з вигравіюваним променистим змієм, яку носили на шлунку. Він каже, що сам випробовував такі камені й вважав їх помічними навіть без різьблення. Це рідкісний випадок, коли античний лікар коментує магічний засіб із власного досвіду, і це відображає уявлення його доби, а не сучасні докази.

Як декани постають у «Заповіті Соломона»?

Як тридцять шість духів, яких приводять до царя Соломона, а той керує ними за допомогою персня, даного архангелом Михаїлом. Вони називають себе деканами зодіаку та світоправителями темряви. Кожен називає хворобу, яку спричиняє, починаючи з головного болю й рухаючись тілом донизу, і ангельське ім'я або написану формулу, що його проганяє.

Коли написано «Заповіт Соломона»?

Точно цього ніхто не знає. Дослідники датують його створення періодом від I до V століття н. е., а збережені грецькі рукописи значно пізніші й різняться між собою. Нинішня його форма християнська, хоча він черпає з юдейських легенд про владу Соломона над демонами та з єгипетських і грецьких уявлень про декани.

Що повідомляв Цельс про декани?

Цельс, філософ II століття, писав, що єгиптяни поділяли людське тіло між тридцятьма шістьма демонами, або богами повітря, кожен з яких опікувався однією частиною, і що закликання їхніх імен виліковувало хворобу цієї частини. Його книга втрачена, але Оріген процитував цей уривок у творі «Проти Цельса», щоб довести, що такі сили — демони.

Чи користувалися деканами середньовічні лікарі?

Дуже мало. Середньовічна латинська медицина зберегла зодіакальну мелотезію, яку показує добре відома зодіакальна людина для визначення часу кровопускання, а не деканальну схему з тридцяти шести частин. Образи деканів вижили переважно в астрологічній магії, через Абу Машара, «Пікатрікс» і пізніших ренесансних авторів, де вони слугували талісманами без точної відповідності органам.

Чи є деканальна медицина дієвим лікуванням?

Ні. Це історична система вірувань, яку вивчають заради того, що вона показує про античну релігію, астрологію й медицину. Ніщо з цих джерел не слід використовувати для діагностики чи лікування хвороб, і кожному, хто має проблеми зі здоров'ям, варто звернутися до кваліфікованого медичного фахівця.

Останні публікації

Відкрийте для себе давню мудрість карт Таро та розкрийте таємниці вашої духовної подорожі. Наш блог — це ваш шлях до розуміння багатого символізму, значень і практичного застосування читання карт Таро.