Турмалін і шаруваті силікати

Що об'єднує цю родину

Турмалін є боросилікатом із формулою настільки гнучкою, що мінералоги часом описують його як сміттєвий кошик для елементів. Залізо утворює чорний шерл, літій і марганець дають рожевий та зелений ельбаїт, а магній формує бурий дравіт. Оскільки хімічний склад може змінюватися просто під час росту кристала, один і той самий зразок буває рожевим з одного кінця й зеленим з іншого, або ж мати рожеве ядро в зеленій оболонці, що відомо як кавуновий турмалін.

Турмалін також є піроелектриком і п'єзоелектриком. Якщо нагріти один його кінець, на протилежних полюсах виникають різнойменні електричні заряди. Саме тому нідерландські купці у XVIII столітті використовували його, щоб витягати попіл із люльок, і називали aschentrekker, тобто витягувач попелу.

Слюди, до яких належить і лепідоліт, є шаруватими силікатами, що розщеплюються на гнучкі пластинки в одному напрямку. Лепідоліт є літієвою слюдою з твердістю 2,5: він настільки м'який, що на ньому залишає слід навіть ніготь.

Кіаніт є головною дивовижею цієї групи: його твердість становить 4,5 вздовж леза та 7 упоперек нього. Ця різниця настільки відчутна, що його давня назва, дистен, буквально означає дві сили.

Як вони утворюються

Турмалін кристалізується в пегматитах і деяких метаморфічних породах. Головними джерелами ювелірного матеріалу є Бразилія, Афганістан, Пакистан, Нігерія, Мадагаскар, а також американські штати Мен і Каліфорнія. Каліфорнійські копальні Гімалаї та Турмалін-Квін на початку XX століття вели масштабну торгівлю з Китаєм завдяки захопленню імператриці Цисі рожевим турмаліном. Коли у 1911 році династія Цін пала, цей ринок згас разом із нею.

Турмалін параїба, забарвлений міддю та відкритий у Бразилії 1989 року, належить до найдорожчих самоцвітів планети в розрахунку за вагу.

Лепідоліт залягає в багатих на літій пегматитах, нерідко поруч із турмаліном, і добувається в промислових масштабах як літієва руда.

Кіаніт утворюється в багатих на алюміній метаморфічних породах під дією високого тиску. Геологи використовують його присутність, щоб зчитувати історію температур і тиску певного регіону.

Камені цієї родини

• Чорний турмалін (складний боросилікат (шерл), Моос 7,5). Піроелектрик, що притягує попіл під час нагрівання, за що голландці й назвали його aschentrekker. Найпопулярніший захисний камінь у сучасній практиці.
• Кавуновий турмалін (ельбаїт, зональний рожевий і зелений, Моос 7,5). Єдиний кристал, чий хімічний склад змінився під час росту, залишивши рожеве ядро в зеленій шкірці. Найкраще виглядає в тонких зрізах, і якісні пластини коштують дорого.
• Лепідоліт (літієва слюда, Моос 2,5). Літієва слюда, настільки м'яка, що на ній лишається подряпина від нігтя, і джерело стійкого сучасного міфу про настрій, якого не підтримує хімічний склад мінералу.
• Кіаніт (Al₂SiO₅, Моос 4,5 / 7). Дві твердості в одному кристалі: м'який уздовж леза й твердий упоперек нього. За переказами, слугував стрілкою компаса в давній Європі, та залишається улюбленою дивовижею мінералогів.

Торгові назви та імітації

Чорний турмалін підробляють рідко через його низьку собівартість. Водночас для покращення кольору забарвлених турмалінів часто застосовують нагрівання та радіаційне опромінення; така обробка є поширеною і загалом стабільною.

Пластини кавунового турмаліну імітують смолою, склом і склеєними дублетами. Справжні зрізи з виразною зональністю коштують недешево, а межа барв у справжнього зразка є кристалографічною зоною росту, а не рівною накресленою лінією.

Параїба є головним осередком фальсифікацій у родині, оскільки різниця в ціні між турмаліном параїба з вмістом міді та звичайним синьо-зеленим ельбаїтом колосальна. Єдиною надійною перевіркою залишається лабораторне дослідження на наявність міді.

Лепідоліт часто продають у суміші з кварцом під вигаданими торговими назвами. До того ж він став об'єктом нав'язливих запевнень про стабілізацію настрою завдяки вмісту літію, що суперечить реальній хімії.

Кіаніт зазвичай чесний за замовчуванням, хоча його необроблений синій матеріал іноді плутають із сапфіром.

Догляд, зумовлений структурою

Звертайте увагу на показник твердості, перш ніж приймати будь-яке рішення. Чорний турмалін із твердістю 7,5 можна безтурботно носити в кишені роками. Лепідоліт із показником 2,5 не витримає сусідства з ключами, тому його місце в мішечку або на полиці.

Кіаніт є особливим випадком. Він має досконалу спайність в одному напрямку та разюче відмінну твердість уздовж і впоперек леза: одна грань може дряпатися нігтем, тоді як інша чинить опір сталевому напилку. Закріплюйте його в глуху захисну оправу або зберігайте як колекційний зразок.

Турмалін не можна чистити парою або класти в ультразвукову ванну, особливо зразки зі включеннями чи насиченим забарвленням: внутрішні тріщини для нього типові, а температурний шок може призвести до їх розростання.

Лепідоліт не можна замочувати у воді: волога проникає між пластинками слюди, спричиняючи поступове розшарування мінералу.