Декани над головою
Астрономічні стелі
Близько 1470 року до н. е. декани перейшли з внутрішнього боку вік саркофагів на стелі гробниць і храмів. Незавершена гробниця Сененмута зберігає найдавніший відомий приклад: на одній половині — декани, Сіріус, Оріон і чотири планети, на другій — зірки, що ніколи не заходять, а між ними дванадцять місячних кіл. Упродовж п'ятнадцяти століть єгипетські будівничі й далі малювали небо над головою.
- найдавніша відома стеля
- бл. 1470 р. до н. е.
- половини неба
- 2
- деканів над головою
- 36
Як читати мальоване небо
Що зображує єгипетська астрономічна стеля і де шукати її найвизначніші зразки: південна половина з деканами й планетами, північна половина з незахідними зорями, місячні кола, а також гробниці, храми й тексти, що зберігали цю композицію впродовж п'ятнадцяти століть.
Дах як небо
Єгипетська гробниця чи храм були моделлю світу: підлога — земля, стеля — небо. На більшості стель — прості жовті зірки на синьому тлі. Деякі йдуть далі й упорядковано розгортають справжнє небо: декани, планети, північні сузір'я та місяці.
Від віка саркофага до стелі
Таблиці деканів уперше з'являються намальованими на внутрішньому боці вік саркофагів — небо просто над померлим. Коли такі таблиці на саркофагах перестали робити, ті самі списки зірок знову постали у більшому масштабі, на стелях поховальних камер. Декани зберегли своє місце над тілом; змінився лише масштаб.
Стеля Сененмута
Незавершена гробниця Сененмута, управителя Хатшепсут, висічена в скелі під переднім двором її храму, зберігає найдавнішу відому астрономічну стелю. Ретельно розписана в гробниці, яку так і не завершили, вона задала зразок, за яким наступні стелі йшли століттями.
Південна половина
Одна половина композиції перелічує декани стовпчиками, закінчуючи Сахом, зірками Оріона, і Сопдет, Сіріусом, кожен із яких стоїть у човні. Серед них пливуть планети — боги в човнах. У Сененмута їх четверо: Юпітер, Сатурн, Меркурій і Венера; Марса немає, і про причину досі сперечаються.
Північна половина
Друга половина показує північні сузір'я, зірки, що ніколи не заходять: Месхетіу, бичачу ногу, тобто наш Великий Віз, богиню-гіпопотамиху, крокодила, лева й постать зі списом. Крім Месхетіу, зіставлення цих постатей із сучасними зірками — здебільшого здогади.
Дванадцять місячних кіл
На північній половині стелі Сененмута є ще дванадцять кіл у два ряди, кожне поділене на двадцять чотири сегменти й підписане назвою місяця. Вони прив'язують небо до святкового календаря року. Що означають двадцять чотири сегменти, точно не відомо.
Стеля в мініатюрі
Кам'яний водяний годинник Аменхотепа III з Карнака, найдавніша надійно датована клепсидра, має ззовні композицію стелі: декани, планети й північні сузір'я ярусами. Вода витікала крізь отвір біля дна й позначала години всередині, а небо було вирізьблене на зовнішній стінці.
Склепіння Сеті I
Склепінчаста стеля над поховальною камерою Сеті I, найповніше розписаної гробниці в Долині царів, — одна з найкращих астрономічних стель: декани й планети з одного боку, північні сузір'я з другого, яскравими барвами над саркофагом царя.
«Книга Нут»
На стелі Осірейона, кенотафа Сеті I в Абідосі, небесна богиня Нут вигинається над приміщенням, а на її тілі написано тексти: як сонце щоночі проходить крізь неї і як кожен декан помирає, очищується в домі бальзамування й через сімдесят днів сходить знову.
Нут над пізнішими царями
У пізніших царських гробницях стелю цілком займає сама богиня. «Книгу Нут» скопіювали в гробниці Рамсеса IV, а в поховальній камері Рамсеса VI дві постаті Нут простягаються спина до спини, несучи «Книгу дня» та «Книгу ночі» — подорож сонця крізь її тіло.
Стеля Рамессеума
У заупокійному храмі Рамсеса II астрономічна стеля перейшла до храмової зали. Вона поєднує декани, планети й північні сузір'я з рядом дванадцяти місяців та їхніх свят. Відтоді храми зберігали цю тему аж до птолемеївської й римської доби, коли в Есні та Дендері до неї додали зодіак.
Родини списків деканів
Списки деканів на стелях не завжди збігаються. Нойгебауер і Паркер розподілили їх на родини за іменами й порядком і назвали за ранніми пам'ятками, як-от Сененмут і Сеті I. Художники копіювали зі зразкових книг, тож родини простежують лінію копій, а не нові спостереження.
Замовники, першовідкривачі й видавці
Урядовці й царі, які наказали намалювати небо над своїми гробницями й храмами, а також розкопувачі та вчені, які знайшли, опублікували й розшифрували стелі.
Сененмут
Управитель Хатшепсут і вихователь її доньки, наймогутніший урядовець її правління. У його другій гробниці, висіченій під переднім двором її храму в Дейр-ель-Бахрі й так і не завершеній, є найдавніша відома астрономічна стеля.
Хатшепсут
Жінка-цар, за чийого правління в гробниці її управителя з'явилася перша астрономічна стеля. Її храм у Дейр-ель-Бахрі над гробницею — тло цієї історії, а придворна культура її правління — джерело композиції.
Аменхотеп III
Цар, за якого виготовили кам'яний водяний годинник, знайдений у Карнаку: на його зовнішній стінці вирізьблено декани, планети й північні сузір'я — композицію стелі, обгорнуту довкола посудини для лічби часу.
Сеті I
Цар, у чиїй гробниці в Долині царів над поховальною камерою є велике астрономічне склепіння, а на стелі його кенотафа в Абідосі, Осірейона, — «Книга Нут». Жоден інший цар не залишив двох таких небес.
Рамсес II
Син Сеті, чий заупокійний храм, Рамессеум, переніс астрономічну стелю до храмової зали й додав ряд дванадцяти місяців з їхніми святами.
Джованні Баттіста Бельцоні
Силач, що став дослідником; 1817 року він увійшов до гробниці Сеті I і першим у новий час побачив її астрономічне склепіння. Невдовзі його копії розписів гробниці виставили в Лондоні.
Маргарет Маррей
Єгиптологиня, яка 1902 і 1903 років, працюючи з Фліндерсом Пітрі, розкопувала Осірейон в Абідосі й відкрила кенотаф, на стелі якого міститься «Книга Нут».
Анрі Франкфорт
Археолог, який керував пізнішим розчищенням Осірейона й 1933 року видав «The Cenotaph of Seti I at Abydos» разом із текстами «Книги Нут».
Герберт Вінлок
Керівник розкопок Метрополітен-музею в Дейр-ель-Бахрі, чия експедиція 1927 року знайшла другу гробницю Сененмута, а з нею й найдавнішу відому астрономічну стелю.
Отто Нойгебауер і Річард Паркер
Історик науки та єгиптолог, чиї «Egyptian Astronomical Texts», видані між 1960 і 1969 роками, зібрали й порівняли стелі, присвятивши цілий том намальованим на них деканам, планетам, сузір'ям і зодіакам.
Стеля як небо
Єгипетські будівничі вважали гробницю чи храм моделлю світу. Підлога була землею, колони — рослинами, що з неї виростають, а стеля — небом. Більшість стель показує це просто: рядами п'ятипроменевих жовтих зірок на темно-синьому тлі або грифами, що розпростерли крила над віссю храму. Невелика група йде значно далі. Це астрономічні стелі, які розгортають небо так, як його розуміли єгипетські астрономи: декани в їхньому порядку, планети, північні сузір'я й місяці року. Після таблиць на саркофагах вони — головне джерело списків деканів II і I тисячоліть до н. е., і багато з того, що відомо про єгипетські назви зірок, походить саме з них.
Від вік саркофагів до стель
Декани вперше з'являються як діагональні зоряні таблиці, намальовані на внутрішньому боці дерев'яних вік саркофагів, здебільшого з Асьюта, приблизно від 2100 року до н. е. і впродовж наступних століть. Віко було небом, покладеним просто над тілом, а зоряна таблиця давала померлому години ночі. Коли таблиці на саркофагах вийшли з ужитку, декани за Нового царства знову з'явилися на більшій поверхні — на стелі поховальної камери. Логіка лишилася тією самою. Небо, як і раніше, було над померлим і, як і раніше, містило зірки, що позначали час, але стелі вже не працювали як годинник. Вони подають декани списком із зображеннями, а не сіткою годин і тижнів, тож показують, чим були зірки, тоді як таблиці на саркофагах показували, що вони робили.
Стеля Сененмута
Найдавніша відома астрономічна стеля міститься в гробниці Сененмута, управителя цариці Хатшепсут і наймогутнішого урядовця її правління, близько 1470 року до н. е. Це його друга гробниця, висічена глибоко в скелі в Дейр-ель-Бахрі так, що її камери пролягають під переднім двором храму Хатшепсут. Гробницю так і не завершили, і Сененмута в ній не поховали, але стелю однієї з камер розписали дуже ретельно. Експедиція Метрополітен-музею під керівництвом Герберта Вінлока знайшла гробницю 1927 року. Стелю поділено на південну й північну половини, і цього поділу дотримується майже кожна пізніша астрономічна стеля. Чому саме цей урядовець і саме в цей час захотів мати небо над своєю гробницею, невідомо. Стеля належить правлінню, яке дало й нові типи оздоблення храмів і гробниць.
Південна половина
На південній половині стелі Сененмута — декани, записані стовпчиками з їхніми іменами, і зірки півдня. З одного краю стоять Сах, зірки Оріона, у вигляді чоловіка в човні, що озирається через плече, і Сопдет, Сіріус, у вигляді жінки у власному човні позаду нього. Серед деканів з'являються планети, також зображені як боги в човнах. Їх четверо: Юпітер, Сатурн, Меркурій і Венера, остання пов'язана з чаплею. Марса, якого в єгипетських списках звуть Гором Червоним, немає. Деякі вчені вважають, що ця відсутність відображає справжнє небо, на якому Марса не було видно, і пропонували дати такої конфігурації. Інші вважають її помилкою або вибором художника. Питання не розв'язане, і тут потрібна обережність, адже стеля — копія зразкових списків, а не запис спостережень.
Північна половина
Північна половина показує навколополярні сузір'я — зірки, що ніколи не опускаються за обрій, а отже ніколи не вмирають. Єгипетські тексти називають їх нетлінними, і вже Тексти пірамід зараховують до них померлого царя. На стелях вони постають набором великих постатей: Месхетіу, намальований як бик або як бичача нога, — це сім зірок нашого Великого Воза; богиня-гіпопотамиха, що стоїть, випроставшись, із крокодилом на спині; лев; крокодил; сокологолова постать зі списом; і ще кілька. Месхетіу — єдине надійне ототожнення. Для гіпопотамихи, дуже великої на стелях, пропонують зірки Дракона й Малої Ведмедиці, але постаті на стелях стилізовані, і відповідності непевні.
Місячні кола
Між постатями півночі стеля Сененмута має дванадцять кіл у два ряди, кожне поділене на двадцять чотири сегменти й підписане назвою місяця. Назви місяців узято з місячного календаря свят. Кола пов'язують намальоване небо з роком: зірки вгорі — це зірки тих місяців, у які відбувалися храмові свята. Що означають двадцять чотири сегменти, обговорюють; найчастіше припускають, що це години дня й ночі. Пізніші стелі варіюють тему. Стеля Рамессеума, наприклад, замінює кола рядом дванадцяти місяців у вигляді божеств, що стоять, разом із їхніми святами.
Водяний годинник із небом
Та сама композиція з'являється на предметі, створеному для лічби часу. Кам'яний водяний годинник із Карнака з написом на честь Аменхотепа III, близько 1380 року до н. е., — найдавніша надійно датована клепсидра. Вода витікала крізь маленький отвір біля дна, а позначки всередині показували години в міру того, як рівень опускався, з різними шкалами для різних місяців. Ззовні ярусами розміщено декани, планети й північні сузір'я — складники астрономічної стелі, обгорнуті довкола посудини. Годинник робив за допомогою води те, що декани робили своїми сходами. Його оздоблення показує, що композиція стелі була усталеним зображенням неба, яким користувалися всюди, де йшлося про небо: над тілом, на храмовому даху чи довкола годинника.
Склепіння Сеті I
Гробниця Сеті I, близько 1290–1279 років до н. е., — одна з найповніше розписаних гробниць у Долині царів. Джованні Бельцоні увійшов до неї 1817 року. Над поховальною камерою, де стояв алебастровий саркофаг царя, є склепінчаста стеля, розписана як небо. З одного боку — декани з планетами, з другого — північні сузір'я, і барви досі яскраві. Її список деканів належить до іншої родини, ніж у Сененмута, а правління Сеті дало не одну родину списків, а це наводить на думку, що придворні вчені переглядали давній матеріал, а не копіювали один зразок.
«Книга Нут» в Абідосі
Сеті I збудував також кенотаф в Абідосі — Осірейон, підземну споруду за його храмом, де вшановували Осіріса. Маргарет Маррей розкопувала його 1902 і 1903 років, а команда Анрі Франкфорта розчистила його далі й опублікувала 1933 року. На одній зі стель там небесна богиня Нут вигинається над приміщенням, її тіло утворює небо, а довкола неї — тексти й зображення. Цю композицію сьогодні знають як «Книгу Нут». Вона пояснює, як сонце ввечері входить до її вуст, уночі проходить крізь її тіло й на світанку народжується з неї і як декани йдуть подібним шляхом: кожен помирає, сімдесят днів перебуває в потойбічному домі бальзамування, очищується й відроджується на східному обрії. Текст скопіювали в гробниці Рамсеса IV, а папіруси римської доби, серед них папіруси Карлсберга в Копенгагені, зберегли пізніший коментар до нього. 2007 року Александра фон Лівен підготувала нове видання всієї цієї традиції.
Нут над рамессидськими царями
У царських гробницях XII століття до н. е. богиня стає головним сюжетом стелі. У поховальній камері Рамсеса VI дві довгі постаті Нут лежать спина до спини через усю стелю, несучи «Книгу дня» та «Книгу ночі» — подорож сонця крізь її тіло година за годиною. У тих самих гробницях Рамсесів VI, VII і IX є рамессидські зоряні годинники — окрема й технічніша форма деканальної традиції, якій присвячено власну сторінку. Загалом відбувається перехід від переліку до оповіді. Схема Сененмута й Сеті I з південною і північною половинами трактує небо як каталог; стелі з Нут трактують його як тіло богині, крізь яке проходять сонце й зірки.
Храми та традиція копіювання
Від правління Рамсеса II астрономічна стеля з'являється й у храмах. Рамессеум, його заупокійний храм у Західних Фівах, має таку стелю в приміщенні за великою гіпостильною залою: з деканами, планетами, північними сузір'ями й дванадцятьма місяцями. Тема трималася в храмовому оздобленні понад тисячу років, аж до птолемеївської й римської доби, коли храми в Есні й Дендері додали до деканів дванадцять знаків зодіаку. За цей час списки деканів змінюються. Отто Нойгебауер і Річард Паркер, які видали стелі в третьому томі «Egyptian Astronomical Texts» 1969 року, розподілили списки на родини за іменами й порядком і назвали їх за ранніми пам'ятками, як-от Сененмут і Сеті I. Відтоді Крістіан Лайтц та інші заново опрацювали питання про те, які справжні зірки стояли за ними. Родини свідчать про копіювання зі зразкових книг упродовж століть: помилки передавалися далі, а імена поступово змінювалися.
| Стеля | Місце | Дата | Що вона додає |
|---|---|---|---|
| Сененмут | Дейр-ель-Бахрі, Фіви | бл. 1470 р. до н. е. | найдавніша відома; південна й північна половини, місячні кола |
| Водяний годинник Аменхотепа III | Карнак | бл. 1380 р. до н. е. | композиція на посудині для лічби часу |
| Склепіння Сеті I | Долина царів | бл. 1290–1279 рр. до н. е. | повне астрономічне склепіння над царським похованням |
| Осірейон | Абідос | бл. 1290–1279 рр. до н. е. | «Книга Нут» і сімдесят днів деканів |
| Рамессеум | Західні Фіви | XIII ст. до н. е. | композиція в храмі, з місяцями у вигляді божеств |
| Рамсес VI | Долина царів | XII ст. до н. е. | Нут на всю стелю, з подорожжю сонця |
Як читати цей розділ
Картки вище розбирають стелю на частини, а потім простежують композицію через головні приклади: уявлення про дах як небо, перехід від віка саркофага до стелі, дві половини композиції Сененмута та її місячні кола, водяний годинник, склепіння Сеті I, «Книгу Нут», стелі з Нут у гробницях пізніших царів, Рамессеум і родини скопійованих списків. Постаті нижче — замовники цих небес і люди, які їх знайшли й видали. Про зодіакальні стелі птолемеївського та римського Єгипту читайте на сторінці «Дендерський зодіак», а про давніші таблиці на саркофагах — на сторінці «Діагональні зоряні таблиці». Ця сторінка — частина компендіуму Tarot Academy п'ятдесятьма двома мовами.
Часті запитання
Що таке єгипетська астрономічна стеля?
Стеля гробниці чи храму, розписана або вирізьблена впорядкованим зображенням неба: декани в їхній послідовності, планети як боги в човнах, північні сузір'я і часто місяці року. На звичайних єгипетських стелях — лише прості зірки; астрономічні ж, невелика група від Нового царства до римської доби, є головним джерелом єгипетських назв зірок.
Яка астрономічна стеля найдавніша?
Стеля в другій, незавершеній гробниці Сененмута в Дейр-ель-Бахрі, розписана близько 1470 року до н. е. за правління Хатшепсут. Її знайшла 1927 року експедиція Метрополітен-музею під керівництвом Герберта Вінлока. Поділ стелі на південну половину з деканами й планетами та північну з навколополярними сузір'ями став стандартним компонуванням.
Що зображено на стелі Сененмута?
На південній половині — декани стовпчиками з їхніми іменами, Оріон і Сіріус у вигляді постатей у човнах і чотири планети як боги в човнах. На північній — навколополярні сузір'я, серед них Месхетіу, наш Великий Віз, і велика богиня-гіпопотамиха, а також дванадцять кіл, підписаних назвами місяців.
Чому на стелі Сененмута немає Марса?
Цього ніхто не знає. Юпітер, Сатурн, Меркурій і Венера є, а Марса немає. Деякі вчені припускають, що стеля фіксує справжнє небо, на якому Марса не було видно, і намагалися так її датувати; інші вважають це помилкою або свідомим вибором художника. Оскільки стеля копіює традиційні списки, а не фіксує спостереження, більшість учених ставиться до астрономічного датування за нею обережно.
Чи можна було визначати час за стелями?
Не безпосередньо. Давніші таблиці на саркофагах були впорядковані сіткою годин і тижнів, а стелі перелічують декани з їхніми зображеннями, без такої сітки. Це були зображення неба з релігійним значенням, розміщені над померлим або в храмі, а не робочі прилади. Лічба часу тривала за допомогою водяних годинників, а згодом — рамессидських зоряних годинників.
Що таке «Книга Нут»?
Композиція з тексту й зображень на стелі Осірейона, кенотафа Сеті I в Абідосі; її копія є в гробниці Рамсеса IV, а пізніший коментар — на папірусах римської доби. Небесна богиня Нут вигинається над приміщенням, а тексти пояснюють, як сонце щоночі проходить крізь її тіло і як кожен декан помирає, сімдесят днів перебуває в потойбічному домі бальзамування й відроджується на світанку.
Які північні сузір'я зображено на стелях?
Єгипетські постаті для зірок, що ніколи не заходять: Месхетіу, бик або бичача нога, тобто сім зірок Великого Воза; богиня-гіпопотамиха, що стоїть із крокодилом на спині; лев; крокодил; сокологолова постать зі списом; та інші. Надійно ототожнено лише Месхетіу. Для решти запропоновано ототожнення, які залишаються непевними.
Чому списки деканів на різних стелях не збігаються?
Бо їх упродовж багатьох століть копіювали зі зразкових книг, і копіювання породжувало варіанти. Нойгебауер і Паркер згрупували списки в родини зі спільними іменами й порядком, назвавши їх за ранніми прикладами, як-от Сененмут і Сеті I. Лише правління Сеті дало понад одну родину, що дає підстави припускати, що вчені переглядали давніший матеріал. Імена змінюються, а помилки переходять із копії в копію.
Як ці стелі пов'язані з Дендерським зодіаком?
Дендерський зодіак — пізній нащадок тієї самої традиції. Храми птолемеївської й римської доби, як-от в Есні та Дендері, зберегли давні сюжети стель, декани й небесну богиню Нут, і додали дванадцять знаків зодіаку, що прийшли до Єгипту з Вавилона. Найвідоміший результат — круглий зодіак Дендери, вирізьблений близько 50 року до н. е.
Де можна побачити ці стелі?
Склепіння Сеті I та стеля з Нут Рамсеса VI — у Долині царів, стеля Рамессеума — у Західних Фівах, а Осірейон — в Абідосі. Карнакський водяний годинник зберігається в Єгипетському музеї в Каїрі. Доступ до окремих гробниць із часом змінюється, а гробницю Сененмута відкривали для відвідувачів лише час від часу, тож перед поїздкою варто це перевірити.
Останні публікації
Відкрийте для себе давню мудрість карт Таро та розкрийте таємниці вашої духовної подорожі. Наш блог — це ваш шлях до розуміння багатого символізму, значень і практичного застосування читання карт Таро.