Сучасні західні напрями

Сучасна західна астрологія

Чотири століття, упродовж яких одне мистецтво розгалузилося на десятки напрямів. Від хорарної практики Вільяма Ліллі та астрології характеру Алана Лео до дисків мідпойнтів у Гамбурзі, досліджень психіки Рудх'яром, карти світу Джима Льюїса та вчених, які повернулися до перекладу першоджерел.

16
шкіл
15
ключових постатей
400
років

Школи та напрями

Кожна з них виросла з певної книги, міста чи дискусії. Оберіть ту, чиє головне питання збігається з вашим.

🕯️

Ренесансна та традиційна практика

Англія, Франція та Італія XVII століття

Останній розквіт давнього мистецтва перед тим, як доба Просвітництва закрила для нього університети. «Християнська астрологія» Ліллі 1647 року виклала хорарну й елективну практику англійською мовою з прикладами з його власних консультаційних записів, Морен ґрунтовно захистив усю систему в праці «Astrologia Gallica», а Плацид дав Заходу систему домів, яку й досі за замовчуванням відкриває більшість програм.

🔯

Теософська астрологія

Лондон 1890–1920-ті

Алан Лео перебудував це мистецтво навколо характеру замість подій, пояснюючи будову карти кармою та реінкарнацією. Він продавав спрощені тлумачення поштою, заснував журнал «Modern Astrology», а після другого судового переслідування за ворожіння в 1917 році змістив фокус своїх формулювань із передбачень на схильності.

☀️

Астрологія сонячних знаків

Велика Британія та США з 1930 року

У серпні 1930 року газета «Sunday Express» попросила Р. Г. Нейлора написати замітку про новонароджену принцесу Маргарет; читачі почали надсилати листи, і незабаром з'явилася щоденна колонка. Робота лише з датою народження зводить усю карту до знака Сонця. Це радше формат подачі, ніж окрема школа, але саме він визначив масову аудиторію астрології.

📐

Гамбурзька школа

Німеччина з 1920-х років

Альфред Вітте, землемір із Гамбурга, відкинув класичні аспекти на користь мідпойнтів, які зчитувалися як планетні картини на рухомому круговому диску, і запропонував чотири гіпотетичні тіла за Нептуном, до яких Фрідріх Зіггрюн додав ще чотири. В англомовному світі цей напрям називають уранічною астрологією.

⚙️

Космобіологія

Німеччина з 1928 року

Райнгольд Ебертін навчався гамбурзького методу, а потім спростив його: відмовився від гіпотетичних планет, мінімізував роботу з домами й запровадив 90-градусний диск, який поєднує з'єднання, квадратуру й опозицію, щоб напружені контакти було видно з першого погляду. Його праця «Комбінація зоряних впливів» 1940 року залишається головним довідником із тлумачення мідпойнтів.

🌱

Гуманістична астрологія

США з 1936 року

Дейн Рудх'яр, композитор, який рано познайомився з працями Юнга, розглядав планети як функції особистості в процесі становлення, а не як зовнішні причини. Книга «Астрологія особистості» виклала цей підхід у 1936 році разом із восьмифазним циклом лунації, який астрологи й досі застосовують для Місяця.

🧠

Психологічна та архетипна астрологія

Велика Британія та Швейцарія з 1970-х років

Юнгівський архетип дав планетам місце в психології, а концепція синхронічності дозволила астрологам описувати відповідності без тверджень про фізичну причинність. Книга Ліз Грін «Сатурн» 1976 року показала, як цей метод працює на практиці, а Центр психологічної астрології, заснований нею разом із Говардом Саспортасом у 1983 році, навчив йому ціле покоління фахівців.

〰️

Гармоніки

Англія 1976

Джон Едді запропонував читати карту радше як набір хвиль, ніж як сукупність кутів. Якщо поділити коло на певне число, відповідна родина аспектів перетворюється на з'єднання: так п'ята гармоніка показує квінтилі, а сьома виявляє септилі. Праця «Гармоніки в астрології» обґрунтувала цю концепцію.

🔺

Астрологічна психологія (метод Губера)

Швейцарія з 1968 року

Бруно та Луїза Губер вивчали психосинтез у Роберто Ассаджолі у Флоренції та створили систему навколо конфігурацій, які утворюють лінії аспектів. Вона читає фігуру аспектів як цілісний образ, використовує систему домів Коха та розглядає карту як мапу зростання людини, яка свідомо працює над собою.

✴️

Західна сидерична астрологія

Ірландія та США з 1940-х років

Сирил Феган і Дональд Бредлі стверджували, що Захід випадково відійшов від видимих сузір'їв і має до них повернутися. Зміщення Фегана-Бредлі є стандартним сидеричним налаштуванням у західних астрологічних програмах; ця школа зберігає західну техніку, зсуваючи кожну планету назад приблизно на двадцять чотири градуси.

🗺️

Астрокартографія та локаційна астрологія

США з 1976 року

Джим Льюїс спроєктував кути натальної карти на карту світу, прокресливши лінії, вздовж яких кожна планета сходить, заходить або кульмінує. Релокаційні карти, лінії локального простору та Astro*Carto*Graphy відповідають на одне запитання: де ця карта проявляє себе інакше?

🔁

Еволюційна астрологія

США з 1980-х років

Книга Джеффа Гріна «Плутон: Еволюційна подорож душі» 1985 року та праці Стівена Форреста тих самих років тлумачать карту як літопис минулих виборів і теперішніх намірів. Цей напрям ставить у центр Плутон і місячні вузли та стверджує, що карта описує умови, а не вироки.

☄️

Астероїди, Хірон і нові небесні тіла

США з 1973 року

Ефемериди Елеонор Бах 1973 року ввели Цереру, Палладу, Юнону та Весту в повсякденну практику, а книга Деметри Джордж «Богині-астероїди» розкрила їхню міфологію в 1986 році. Хірон, відкритий у 1977 році між Сатурном і Ураном, майже одразу почали розглядати як показник травми та досвіду, який людина з неї виносить і передає іншим.

📈

Фінансова та циклічна астрологія

США з 1930-х років

Мунданна методика, застосована до ринків і бізнес-циклів, що відстежує цикли Юпітера й Сатурна, інгресії та затемнення. Трейдерські розробки В. Д. Ганна та дослідження Нью-Йоркської біржі Луїзи Маквіртер 1938 року є її основоположними працями, а її твердження найлегше в астрології перевірити за реальними даними.

📊

Статистична астрологія

Франція з 1955 року

Мішель і Франсуаза Гоклен провели масштабні дослідження даних про народження й повідомили, що видатні спортивні чемпіони незвично часто народжувалися з Марсом одразу за горизонтом або серединою неба. Ефект Марса пройшов одні перевірки на відтворюваність і провалив інші, а тридцятирічна дискусія дала цій галузі кількісний напрям.

📜

Традиційне відродження

США та Велика Британія з 1993 року

Проєкт «Hindsight», розпочатий 1993 року Робертом Шмідтом, Робертом Гендом і Робертом Золлером, переклав елліністичні, арабські та середньовічні першоджерела англійською мовою. Давні техніки, такі як секта, управителі трипліцитетів і системи хронократорів, нині викладають поряд із методами XX століття, а не замість них.

Люди, які їх створили

П'ятнадцять астрологів, перекладачів і дослідників, на чиїх працях досі тримаються названі напрями.

Вільям Ліллі

1602–1681 Англія

Написав 1647 року «Християнську астрологію», перший повний підручник із цього мистецтва англійською мовою, і зробив хорарну практику доступною для навчання, опублікувавши розібрані випадки зі своїх консультаційних записів.

Жан-Батист Морен

1583–1656 Франція

Королівський астролог і професор математики, чия праця «Astrologia Gallica», видана після його смерті в 1661 році, є найсистематичнішим захистом цього мистецтва, написаним у його власну епоху.

Плацид де Тітіс

1603–1668 Італія

Монах-оліветанець і математик, чий часовий метод поділу домів через два століття став загальноприйнятим стандартом на Заході.

Алан Лео

1860–1917 Англія

Теософ і видавець, який спрямував астрологію до вивчення характеру й карми, заснував журнал «Modern Astrology» і двічі притягувався до суду за передбачення долі.

Еванджелін Адамс

1868–1932 США

Відкрила астрологію масовій американській аудиторії через консультації, книги та радіоефіри, а в 1914 році виграла судовий процес у Нью-Йорку, де її діяльність визнали фаховою дисципліною.

Марк Едмунд Джонс

1888–1980 США

Створив 360 сабіанських символів у 1925 році разом із ясновидицею Елсі Віллер і класифікував карти за сімома загальними конфігураціями, які й досі використовують для першого огляду.

Альфред Вітте

1878–1941 Німеччина

Заснував Гамбурзьку школу, написав «Правила для планетних картин» і ввів транснептунові тіла, з якими досі працюють уранічні астрологи.

Райнгольд Ебертін

1901–1988 Німеччина

Створив космобіологію на основі гамбурзького методу й написав працю «Комбінація зоряних впливів», класичний довідник для тлумачення мідпойнтів.

Дейн Рудх'яр

1895–1985 Франція та США

Композитор і філософ, який поєднав астрологію з юнгіанською психологією та створив у 1936 році фундаментальну книгу гуманістичної школи.

Сирил Феган

1896–1970 Ірландія

Доводив, що західний зодіак випадково відокремився від реальних сузір'їв, і разом із Дональдом Бредлі очолив сидеричне відродження.

Джон Едді

1920–1982 Англія

Співзасновник Астрологічної асоціації Великої Британії та автор книги «Гармоніки в астрології», яка переосмислила аспекти як хвильові числа.

Мішель Гоклен

1928–1991 Франція

Психолог і статистик, чиї дослідження даних про народження виявили ефект Марса й визначили напрям наукової дискусії для цілого покоління.

Ліз Грін

нар. 1946 США та Велика Британія

Юнгіанська психоаналітикиня та астрологиня, чия праця «Сатурн» 1976 року переосмислила класичний шкідник як завдання для розвитку; співзасновниця Центру психологічної астрології в 1983 році.

Джим Льюїс

1941–1995 США

Створив у 1976 році систему Astro*Carto*Graphy, започаткувавши окремий напрям практики про вплив місця проживання людини.

Роберт Генд

нар. 1942 США

Написав у 1976 році працю «Planets in Transit», а в 1993 році допоміг започаткувати проєкт «Hindsight», щоб повернути давні першоджерела в сучасний обіг.

Що таке сучасна західна астрологія

Цей термін охоплює астрологію, що сформувалася в Європі та Америці після того, як це мистецтво втратило своє місце в університетах, приблизно із XVII століття й донині. Вона не є єдиною системою. Це радше родина шкіл, які мають спільну основу: тропічний зодіак, поділ на дванадцять домів і ті самі видимі планети, але розходяться майже в усьому іншому: чи керують вищі планети знаками, чи є аспекти кутами або ж хвильовими числами, чи описує карта зовнішні події або психіку, і чи була відмова від середньовічних правил втратою чи визволенням. Нижче наведено огляд цих шкіл у хронологічному порядку їх появи.

Останнє століття давнього мистецтва

«Християнська астрологія» Вільяма Ліллі, надрукована в Лондоні 1647 року, стала поворотним пунктом. Це був перший повний підручник із цього мистецтва англійською мовою, побудований на детальних практичних прикладах із консультаційних записів самого Ліллі: пошук украденої риби, зниклого чоловіка чи передбачення результатів облоги міста. З цієї праці постали в практичній формі два споріднені напрями. Хорарна астрологія відповідає на одне конкретне запитання за картою моменту, коли його було поставлено. Елективна запускає той самий механізм у зворотному напрямку, підбираючи найсприятливіший момент для початку справи. У Франції Жан-Батист Морен присвятив десятиліття праці «Astrologia Gallica» (виданій після його смерті в 1661 році), ґрунтовно захищаючи всю систему від тогочасних критиків. В Італії монах-оліветанець Плацид де Тітіс розробив часовий метод поділу домів, заснований на часі сходу градуса екліптики, який через два століття став стандартом за замовчуванням у більшості західних програм. Упродовж одного покоління після їхньої смерті астрологію витіснили з університетів та альманахів, і XVIII століття вона провела переважно як народна практика.

Три нові планети

Давнє мистецтво спиралося на небо з сімома рухомими світилами, і кожне правило управління, секти та гідностей виходило саме з цієї кількості. Згодом цей підрахунок змінився. Уран було відкрито в 1781 році, Нептун у 1846-му, а Плутон у 1930-му. Астрологи сприйняли появу кожної нової планети як знамення відповідної епохи, пов'язавши Уран із революціями та електрикою, Нептун із фотографією, анестезією та спіритизмом, а Плутон із розщепленням атома й масовими суспільними рухами. Призначення цих трьох планет управителями Водолія, Риб і Скорпіона дало цим знакам другого володаря й зруйнувало симетрію, на якій трималася класична система. Саме це рішення лежить в основі більшості сучасних суперечок між представниками традиційного та модерного підходів.

Теософський поворот

Повернення астрології до друку у Великій Британії відбулося завдяки Теософському товариству. Алан Лео (уроджений Вільям Фредерік Аллан) приєднався до нього в 1890 році та присвятив решту життя перебудові цього мистецтва навколо характеру, а не зовнішніх подій, пояснюючи особливості карти кармою та реінкарнацією. Він створив успішну систему поштового розсилання спрощених тлумачень, заснував журнал «Modern Astrology» і написав підручники, на яких вивчилися наступні два покоління. Його також двічі судили за ворожіння. Після другого судового процесу 1917 року він остаточно змістив свої формулювання від категоричних прогнозів до психологічних схильностей, і ця зміна вплинула на манеру викладу західних астрологів на десятиліття вперед.

Сонце на газетних шпальтах

У серпні 1930 року редакція «Sunday Express» попросила Р. Г. Нейлора написати астрологічний нарис про новонароджену принцесу Маргарет. Читачі засипали газету листами, редакція замовила продовження, і за кілька років щоденні гороскопи стали невіддільною частиною англомовної преси. Цей формат вимагає лише одного: знати дату народження, що зводить усю карту виключно до знака Сонця. Астрологія сонячних знаків є єдиною частиною цієї галузі, з якою стикається більшість людей, і водночас та, від якої практикуючі астрологи найактивніше дистанціюються. Це радше формат поширення, ніж повноцінна школа, але саме він докорінно змінив уявлення про те, для кого існує астрологія.

Німецькі диски та мідпойнти

У міжвоєнний період дві німецькі школи докорінно переосмислили побудову карти. Альфред Вітте, землемір із Гамбурга, відмовився від класичних аспектів на користь мідпойнтів, чутливих серединних точок між двома планетами, які зчитували як планетні картини на спеціальному рухомому диску. Він також запропонував чотири гіпотетичні тіла за орбітою Нептуна, а Фрідріх Зіггрюн додав до них ще чотири. В англомовному просторі цей напрям відомий як уранічна астрологія. Райнгольд Ебертін пройшов підготовку в цій школі, але згодом лаконізував методику: відкинув гіпотетичні планети, звів до мінімуму роботу з домами й створив 90-градусний диск, який поєднує з'єднання, квадратуру та опозицію, дозволяючи миттєво бачити всі напружені контакти. Він назвав свій напрям космобіологією, а його книга «Комбінація зоряних впливів», уперше опублікована 1940 року, досі є головним довідником із роботи з мідпойнтами.

Рудх'яр, Юнг і людська психіка

Дейн Рудх'яр був композитором і філософом ще до того, як звернувся до астрології, і дуже рано відкрив для себе праці Карла Ґустава Юнга. Його книга «Астрологія особистості», опублікована 1936 року, розглядає планети як функції особистості в процесі її становлення, а не як зовнішні фатальні причини, а також описує вісім фаз лунаційного циклу, якими астрологи послуговуються й донині. Рудх'яр назвав цей напрям гуманістичною астрологією. Дві ідеї самого Юнга розвинули цей підхід: поняття архетипу, що дало планетам місце в психології, та синхронічність, яка дозволила астрологам пояснювати змістовні відповідності без залучення концепції фізичної причинності. Ліз Грін, юнгіанська психоаналітикиня й астрологиня, втілила цей метод на практиці у праці «Сатурн: Новий погляд на старого диявола» 1976 року, де класичний великий шкідник трактується як завдання для психологічного розвитку. Центр психологічної астрології, заснований нею разом із Говардом Саспортасом у 1983 році, підготував значну частину сучасних британських та американських фахівців.

Числа, карти та цикли

У ті самі десятиліття виникли школи, які пішли протилежним шляхом, у бік точних математичних вимірювань. Джон Едді у книзі «Гармоніки в астрології» (1976 рік) доводив, що карту краще розуміти як систему хвиль, а не сукупність кутів: якщо поділити коло на число, відповідна родина аспектів перетворюється на з'єднання, тож п'ята гармоніка показує квінтилі, а сьома виявляє септилі. Сирил Феган і Дональд Бредлі розпочали дискусію щодо самого зодіаку, стверджуючи, що Захід випадково відійшов від реальних сузір'їв; розраховане ними зміщення Фегана-Бредлі залишається стандартним сидеричним параметром у західному програмному забезпеченні. Джим Льюїс у 1976 році спроєктував кути натальної карти на географічну карту світу під назвою AstroCartoGraphy, перетворивши астрологію релокації на самостійну галузь. А фінансова астрологія застосувала мунданну методику до фінансових ринків, спостерігаючи за циклом Юпітера й Сатурна, інгресіями та затемненнями; праці В. Д. Ганна з трейдингу й дослідження Нью-Йоркської фондової біржі Луїзи Маквіртер 1938 року стали її класичною основою.

Нові тіла та давні душі

Два пізніших доповнення суттєво змінили вміст сучасної карти. Елеонор Бах опублікувала в 1973 році ефемериди для Церери, Паллади, Юнони та Вести, зробивши чотири великі астероїди доступними для щоденної практики, а книга Деметри Джордж «Богині-астероїди» 1986 року дала їм міфологічне осмислення. Хірон, відкритий у 1977 році на орбіті між Сатурном і Ураном, практично відразу почали трактувати як символ духовної чи тілесної рани та мудрості, яку людина через неї здобуває. Тим часом еволюційна астрологія зробила наступний крок за межі індивідуальної психіки. Праця Джеффа Гріна «Плутон: Еволюційна подорож душі» (1985 рік) і дослідження Стівена Форреста того самого періоду розглядають карту як відображення минулих виборів і теперішніх намірів душі, фокусуючись на Плутоні та місячних вузлах і наполягаючи на тому, що карта описує життєві умови, а не остаточні вироки.

Емпіричні та наукові перевірки

Сучасна західна астрологія є тією частиною галузі, яку найчастіше піддавали емпіричним перевіркам, оскільки вона сформульована мовою, доступною для статистичного аналізу. Мішель і Франсуаза Гоклен починаючи з 1950-х років проводили масштабні дослідження даних про народження й повідомили, що видатні чемпіони спорту незвично часто народжувалися з Марсом, який щойно перетнув східний горизонт або середину неба. Ефект Марса підтвердився в одних повторних дослідженнях і зазнав невдачі в інших, а наукова суперечка щодо формування вибірок тривала тридцять років. У 1985 році Шон Карлсон опублікував у журналі «Nature» результати подвійного сліпого експерименту, в якому астрологи співвідносили натальні карти з психологічними портретами не краще за випадкове вгадування; астрологи оскаржили дизайн дослідження, і ця дискусія триває досі. Цей етап дав галузі кількісний, статистичний напрям, якого раніше не існувало.

Традиційне відродження

Найновіший рух у сучасній західній астрології знаменує повернення до витоків. Проєкт «Hindsight», започаткований у 1993 році Робертом Шмідтом, Робертом Гендом і Робертом Золлером, поставив за мету перекласти елліністичні, арабські та середньовічні джерела англійською мовою, і віднайдені матеріали змінили практичну роботу. Поняття секти (різниця між денною та нічною картою), управителі трипліцитетів і системи хронократорів (зокрема річні профекції та зодіакальне вивільнення) тепер викладаються поруч із методиками XX століття, а не замість них. Книга Кріса Бреннана «Елліністична астрологія» 2017 року стала класичним оглядом відновлених знань. У результаті західний астролог у 2020-х роках може в одному тлумаченні спиратися на правила Птолемея та водночас використовувати термінологію Рудх'яра.

Як читати цей розділ

Наведені вище школи не є сходами розвитку, і жодна з них не скасувала попередню. Практикуючий астролог зазвичай поєднує дві або три традиції водночас, беручи вчення про секту та володарів часу з традиційного відродження, методику мідпойнтів із німецьких шкіл, а психологічний підхід у Рудх'яра та Грін. Використовуйте картки шкіл, щоб простежити кожну гілку від її основоположної книги, а картки діячів нижче, щоб побачити, де перетинаються ці шляхи. Кожна школа, її методи та термінологія доступні п'ятдесятьма двома мовами екосистеми Академії Таро.

Часті запитання

Останні публікації

Відкрийте для себе давню мудрість карт Таро та розкрийте таємниці вашої духовної подорожі. Наш блог — це ваш шлях до розуміння багатого символізму, значень і практичного застосування читання карт Таро.