Зірка, що відкривала рік
Сіріус, Сотіс і рік
Сіріус, богиня Сопдет, зникав з єгипетського неба приблизно на сімдесят днів і повертався перед світанком у розпал літа, близько до початку розливу Нілу. Його повернення відкривало рік. Цивільний календар із 365 днів не встигав за ним і відставав на день кожні чотири роки; щоб замкнути коло, цьому зсуву знадобилося близько 1460 років, і історики досі використовують його для датування фараонів.
- днів невидимості
- 70
- днів у цивільному році
- 365
- років у циклі Сотіса
- 1460
Зірка, розлив і календар
Складники однієї задачі: богиня-зірка, що повертається в сталий час, ріка, що повертається приблизно, календар рівно з 365 днів і повільне розходження між ними, яке давні жерці намагалися виправити, а сучасні історики навчилися використовувати.
Сопдет, богиня-зірка
Сіріус був богинею Сопдет, яку зображали жінкою із зіркою на голові, а згодом ототожнили з Ісідою. Греки записували її ім'я як Сотіс. У списках деканів вона зазвичай стоїть близько до кінця, поряд із Сахом, зірками Оріона, але в календарі була першою.
Вихід Сопдет
Перший світанок, коли Сіріус знову видно низько на сході просто перед сходом сонця, — це його геліакальний схід. Єгипетські тексти називають його виходом Сопдет. Дата зсувається залежно від широти, серпанку над обрієм і зору спостерігача — навіть в одному місці на день чи два.
Сімдесят днів унизу
Перед кожним поверненням Сіріус близько сімдесяти днів ховався в сонячному сяйві. Єгипетська думка тлумачила це як смерть, перебування в потойбіччі та відродження на світанку. Ті самі сімдесят днів повторюються як ідеальний строк бальзамування, а інші декани, ймовірно, добирали так, щоб вони поводилися так само.
Розлив і три пори року
Ніл піднімався впродовж літа, вкривав поля й відступав восени. Календар назвав свої пори року за цим циклом: Ахет — розлив; Перет — час, коли поля виходили з води й росли посіви; Шему — жнива й низька вода. Повернення Сопдет припадало на початок підйому води, тож казали, що розлив приносить зірка.
Відкривач року
Упет-ренпет, «відкриття року», було першим днем першого місяця Ахет. В ідеальному році воно припадало на ранок сходу Сопдет. Храми зустрічали повернення зірки жертвопринесеннями, а свято її сходу відзначали як окреме свято навіть тоді, коли календар уже відійшов від нього.
Дванадцять місяців по тридцять днів
Цивільний календар мав дванадцять місяців по тридцять днів, по чотири на кожну пору року, і кожен місяць ділився на три десятиденні тижні. Його тридцять шість тижнів — та рамка, до якої припасували декани, по одній зірці-позначці на тиждень. Коли й як запровадили календар, невідомо; зазвичай називають початок третього тисячоліття.
П'ять днів понад рік
Щоб набрати 365, після дванадцятого місяця йшли п'ять додаткових днів. Греки називали їх епагоменальними. Це були дні народження Осіріса, Гора, Сета, Ісіди й Нефтіди, і оскільки вони стояли поза звичайною лічбою, їх вважали небезпечними й оберігали охоронними заклинаннями від посланців мору Сехмет.
Мандрівний рік
Цикл Сіріуса приблизно на чверть доби довший за 365 днів, а Єгипет не додавав високосного дня. Тож цивільна дата сходу Сопдет кожні чотири роки зсувалася на день пізніше, і за століття місяці, названі на честь розливу, мандрували крізь жнива й зиму. Сучасні вчені називають це мандрівним роком.
Цикл Сотіса
Якщо зсув становить день на чотири роки, цивільний Новий рік повертається до сходу Сіріуса приблизно через 1460 юліанських років, що дорівнює 1461 цивільному року. Цензорин записує, що вони збіглися 139 року н. е. Відлік назад від цієї дати дає початки циклів близько 1321, 2781 і 4241 років до н. е.
Лахун, Еберс і фараони
Кілька документів називають цивільну дату сходу Сопдет у правління конкретного царя: храмовий лист із Лахуна сьомого року Сенусерта III і календар на звороті папірусу Еберса, де названо дев'ятий рік Аменхотепа I. Співвіднесені з циклом, вони закріплюють єгипетську хронологію з похибкою в десятиліття.
Канопський декрет
Синод жерців, що зібрався за Птолемея III, видав декрет ієрогліфами, демотичним письмом і грецькою, який серед почестей царському домові додавав кожного четвертого року шостий додатковий день, щоб сезонні свята перестали зсуватися. Реформа була правильна, але її не дотримали.
Сталий александрійський рік
За Августа Єгипет нарешті отримав високосний день кожного четвертого року в лад із юліанським календарем, а перше число місяця Тот закріпили за 29 серпня. Цей александрійський рік живе далі як коптський та ефіопський календарі, тоді як астрономи зберегли старий мандрівний рік заради зручної арифметики.
Реформатори, свідки та обчислювачі
Цар та імператор, які намагалися зупинити дрейф календаря, античні автори, що зафіксували, де він стояв, і сучасні вчені, які перетворили цей дрейф на інструмент датування.
Птолемей III Евергет
Цар, на дев'ятому році правління якого жерці в Канопі ухвалили додавати високосний день кожні чотири роки. На практиці декрет не прижився, але він показує, що єгипетське жрецтво розуміло дрейф і його причину за два століття до того, як його виправив Рим.
Август
Перший римський імператор, за правління якого Єгипет запровадив високосний день кожного четвертого року в лад із юліанським календарем, поклавши край трьом тисячоліттям мандрівного цивільного року в повсякденному вжитку.
Цензорин
Граматик, чия невелика книжка «Про день народження», написана 238 року н. е., повідомляє, що 139 року н. е. єгипетський Новий рік припав на схід Собачої зорі. Від цього єдиного зауваження ведуть відлік усі обчислення за Сотісом.
Теон Александрійський
Астроном і математик, який, обчислюючи схід Сіріуса, посилається на еру, що відлічується від Менофреса. Її початок припадає приблизно на 1321 рік до н. е., на цикл раніше за Цензорина, але хто чи що таке Менофрес, досі предмет суперечок.
Георг Еберс
Єгиптолог і автор романів, який 1873 року придбав у Луксорі довгий медичний папірус, що нині має його ім'я. Короткий календар на його звороті, де згадано схід Сопдет у дев'ятий рік Аменхотепа I, став однією з двох опор датування за Сотісом.
Людвіг Борхардт
Єгиптолог, який 1899 року опублікував храмовий лист із Лахуна, що сповіщав про схід Сопдет у сьомий рік Сенусерта III, і так дав Середньому царству першу астрономічну опору.
Едуард Маєр
Історик античного світу, який 1904 року доводив, що цивільний календар мусив початися на початку циклу, і відніс його запровадження до 4241 року до н. е. Дата стала знаменитою, а згодом від неї відмовилися.
Отто Нойгебауер
Історик точних наук, який доводив, що рік із 365 днів не потребував жодної астрономії: його дало б усереднення проміжків між розливами за низку років. Він сумнівався, що цикл Сотіса мав якийсь стосунок до походження календаря.
Річард А. Паркер
Єгиптолог, чия праця «The Calendars of Ancient Egypt» 1950 року висунула думку, що першим був місячний календар, який узгоджували з порами року за спостереженнями Сіріуса, а цивільний рік із 365 днів походить від нього.
Рольф Краус
Єгиптолог, чия праця «Sothis- und Monddaten» 1985 року переглянула дати за Сотісом і місячні дати та доводила, що спостереження велися далеко на півдні, на Елефантині, а це зсуває отриману хронологію на десятиліття пізніше.
Сопдет, зірка, що вела рік
Сіріус — найяскравіша зірка нічного неба, і єгиптяни зробили його богинею: Сопдет, яку зображали жінкою із зіркою на голові, а згодом ототожнили з Ісідою. Греки записували її ім'я як Сотіс, тому сучасні вчені й говорять про рік Сотіса і цикл Сотіса. Сопдет була одним із деканів, тридцяти шести зірок і зоряних груп, чиї сходи позначали години ночі та десятиденні тижні року. У більшості зоряних списків вона стоїть близько до кінця, поряд із Сахом, зірками Оріона, якого єгиптяни ототожнювали з Осірісом. У календарі ж вона була першою. Її повернення на ранкове небо відкривало рік, і саме ця роль, більше ніж місце в будь-якому списку, зробила її найважливішою зіркою Єгипту. Уже в Текстах пірамід кінця Давнього царства померлий цар приєднується на небі до Саха й Сопдет.
Вихід Сопдет
Протягом року сонце рухається серед зірок на схід, і кожна зірка по черзі губиться в його сяйві, а згодом повертається. Перший ранок, коли Сіріус знову видно низько на сході в короткі сутінки перед сходом сонця, — це його геліакальний схід. Єгипетські тексти називають його виходом Сопдет. Дата не зовсім чітка. Що далі на південь стоїть спостерігач, то раніше вона настає; вона залежить від серпанку над пустельним обрієм і від зору спостерігача, тож навіть в одному місці перша поява може різнитися на день чи два. У III тисячолітті до н. е. на широті Мемфіса вона припадала на розпал літа, на ті тижні, коли Ніл починав підніматися.
Сімдесят днів за обрієм
Перед кожним поверненням Сіріус на широті Єгипту близько сімдесяти днів залишався невидимим. Єгипетські релігійні тексти тлумачили це як смерть: зірка спускалася в Дуат, потойбічний світ, очищувалася там і відроджувалася на світанку. Той самий строк повторюється в поховальній практиці. Сімдесят днів вважали ідеальним проміжком між смертю й похованням, а Геродот пише, що під час найретельнішого бальзамування тіло лежало в натроні сімдесят днів. Багато єгиптологів пов'язують ці два числа, хоча жоден текст не називає цього зв'язку прямо. Схоже, декани як група були дібрані так, щоб поводитися подібно до Сіріуса: кожен із них приблизно сімдесят днів ховався перед власним поверненням, тож Сопдет слугувала зразком для всіх тридцяти шести.
Розлив і три пори року
Хліборобський рік обертався довкола Нілу. Живлена літніми дощами над Ефіопським нагір'ям, ріка піднімалася впродовж літа, розливалася заплавою й відступала восени, залишаючи вологий мул для сівби. Висота розливу визначала врожай, і Палермський камінь, літопис Давнього царства, фіксує її рік за роком поруч із діяннями кожного царя. Календар назвав свої три пори року за цим циклом: Ахет — розлив; Перет — вихід, коли поля поставали з води й росли посіви; Шему — жнива й низька вода. Оскільки схід Сіріуса припадав близько до початку підйому води, зірку й ріку поєднали в уявленнях, і Сопдет славили як ту, що приносить розлив. Збіг був приблизний. Прихід повені від року до року різнився на тижні, тоді як зірка тримала свою дату з точністю до дня-двох, і саме тому зірка була кращою позначкою початку року.
Календар рівно з 365 днів
Поряд із природним роком Єгипет вів цивільний календар суворої будови: дванадцять місяців по тридцять днів, по чотири місяці на кожну з трьох пір року, а за ними п'ять додаткових днів — разом 365. Кожен місяць ділився на три десятиденні тижні, і ці тридцять шість тижнів — та рамка, до якої припасували декани, по одній зірці-позначці на тиждень. За цивільним календарем датували документи, угоди, податки й роки правління. Імовірно, ним користувалися вже на початку III тисячоліття до н. е., але коли і як його запровадили, невідомо, і є два класичні пояснення, що конкурують між собою. Річард Паркер доводив, що першим був давніший місячний календар, який узгоджували з порами року, стежачи за Сіріусом, і що цивільний рік походить від нього. Отто Нойгебауер доводив, що 365 днів могли з'явитися просто з усереднення проміжків між розливами за низку років, без жодної астрономії. Місячні місяці впродовж усієї єгипетської історії залишалися в ужитку для храмових свят поряд із цивільним роком.
П'ять днів понад рік
П'ять додаткових днів стояли поза дванадцятьма місяцями й поза тридцятьма шістьма тижнями. Єгиптяни називали їх днями понад рік, греки — епагоменальними, тобто доданими. Кожен був днем народження бога: Осіріса, Гора, Сета, Ісіди й Нефтіди, саме в такому порядку. Плутарх переказує пізню версію їхнього походження: Тот виграв у настільну гру частку місячного світла й зробив із неї п'ять нових днів, щоб небесна богиня Нут могла народити поза роком, у який їй народжувати заборонили. Оскільки ці п'ять днів стояли поза звичайною лічбою, їх вважали небезпечними. Це був час, коли найдіяльнішими ставали посланці Сехмет, носії мору, яких часто ототожнювали з деканами, і впродовж кожного з цих днів читали охоронні заклинання.
Мандрівний рік
Сіріус повертається приблизно кожні 365 із чвертю днів, а Єгипет так і не додав високосного дня. Тож цивільний календар відставав від зірки на день кожні чотири роки: з кожним чотирирічним кроком схід припадав на пізнішу цивільну дату. За одне життя цей дрейф був повільний, але помітний. Людина, що народилася в рік, коли Сопдет сходила на Новий рік, у вісімдесят років бачила б її схід уже десь на двадцятий день першого місяця. За століття місяці, названі на честь розливу, мандрували до жнив і назад, і сучасні вчені називають цивільний календар мандрівним роком, латиною annus vagus. Єгиптяни мирилися з цим, відзначаючи два Нові роки, цивільний і свято сходу зірки, а тексти, що фіксують, на який цивільний день припав схід зірки, і роблять цей дрейф корисним сьогодні.
Цикл Сотіса
Якщо зсув становить день на чотири роки, цивільний Новий рік повертається до сходу Сіріуса приблизно через 1460 юліанських років, тобто за той самий час, що й 1461 цивільний рік по 365 днів. Цей період і називають циклом Сотіса. Справжній проміжок трохи коливається, бо впродовж тисячоліть схід зірки не йде точно в ногу з юліанським роком, але і давні, і сучасні автори користуються числом 1460 років. Опорною точкою є зауваження римського граматика Цензорина, чия книжка «Про день народження», написана 238 року н. е., повідомляє, що 139 року н. е., за правління Антоніна Пія, єгипетський Новий рік збігся зі сходом Собачої зорі. Монети, карбовані в Александрії за цього правління, зображують фенікса, птаха, якого деякі античні автори пов'язували з великим циклом подібної тривалості, і багато істориків вважають, що вони відзначали це оновлення. Відлік назад від 139 року н. е. дає попередні початки циклу.
| Початок циклу | Джерело | Статус |
|---|---|---|
| 139 р. н. е. | Цензорин, «Про день народження» | записано античним автором |
| бл. 1321 р. до н. е. | ера від Менофреса в Теона Александрійського | античне обчислення; Менофреса надійно не ототожнено |
| бл. 2781 р. до н. е. | сучасне зворотне обчислення | іноді пропонують як час запровадження календаря |
| бл. 4241 р. до н. е. | сучасне зворотне обчислення | дата календаря за Едуардом Маєром (1904); від неї відмовилися |
Теон, астроном IV століття з Александрії, веде відлік від ери, названої на честь Менофреса, початок якої припадає приблизно на 1321 рік до н. е.; серед запропонованих кандидатів на Менофреса — царі Рамсес I та Сеті I, а також місто Мемфіс. 1904 року Едуард Маєр доводив, що цивільний календар мусили запровадити на початку циклу, вважав 2781 рік до н. е. надто пізнім і зупинився на 4241 році до н. е. Пізніші дослідження раннього Єгипту не залишили місця для розвиненого календаря в таку давнину, а припущення, ніби він почався зі збігу, так і не довели.
Дати за Сотісом і фараони
Дата за Сотісом — це документ, що називає цивільну дату сходу Сопдет у відомий рік відомого царя. Оскільки цивільна дата зсувається на день кожні чотири роки, такий запис указує місце цього року в циклі, а сам цикл закріплено Цензорином. Основну вагу тримають два документи. Лист із храмового архіву Лахуна, пірамідного міста Сенусерта II, повідомляє на сьомому році Сенусерта III, що схід Сопдет припаде на певний день четвертого місяця Перет, щоб можна було приготувати святкові жертви; Людвіг Борхардт опублікував його 1899 року. Короткий календар на звороті медичного папірусу Еберса називає дев'ятий рік Аменхотепа I і схід Сопдет у третьому місяці Шему. Обидва результати залежать від того, де спостерігали зірку. На Елефантині, на крайньому півдні, схід настає на кілька днів раніше, ніж у Мемфісі, а кожен день різниці зсуває відповідь на чотири роки. Деякі вчені навіть сумніваються, що календар Еберса взагалі фіксує спостереження. Через ці невизначеності дати Середнього й Нового царства й існують у конкурентних версіях, що різняться на кілька десятиліть. Велике радіовуглецеве дослідження, опубліковане 2010 року, загалом узгодилося з усталеною історичною хронологією, яка частково спирається на ці записи.
Канопський декрет
Жерці знали про проблему. 238 року до н. е. синод, що зібрався в Канопі за Птолемея III Евергета, видав декрет ієрогліфами, демотичним письмом і грецькою. Здебільшого він вшановує царську родину, але один пункт наказує кожного четвертого року додавати шостий додатковий день, щоб свята, прив'язані до певних пір року, більше не мандрували календарем, і описує дрейф так: схід зірки кожні чотири роки припадає на день пізніше. Це було правильне виправлення, те саме, яке Юлій Цезар запровадить для Рима двома століттями пізніше, але його не дотримали. Декрет відомий із кількох кам'яних копій, одну з яких 1866 року знайшов у Танісі Ріхард Лепсіус.
Сталий рік і що було далі
Після того як 30 року до н. е. Рим приєднав Єгипет, реформа нарешті закріпилася. Від 20-х років до н. е. александрійський календар додавав шостий додатковий день кожного четвертого року в лад із юліанським календарем, а перше число місяця Тот закріпив за 29 серпня за юліанським відліком. Старий мандрівний рік не зник. Астрономи цінували його, бо рік рівно з 365 днів дає змогу легко обчислювати довгі проміжки: Птолемей датував свої спостереження єгипетськими роками, відлічуваними від ери Набонасара 747 року до н. е., а Коперник ще користувався єгипетськими роками у своїх таблицях. Александрійський рік зберігся як календар Коптської церкви, а з власними назвами місяців — як календар Ефіопії; обидва починають рік у вересні за григоріанським календарем. Лічба місяців, припасована до світанкового повернення зірки в долині Нілу, досі в щоденному вжитку.
Як читати цей розділ
Картки вище розбирають тему по частинах: богиня-зірка, її повернення на світанку, її сімдесят днів унизу, розлив, цивільний календар і п'ять доданих до нього днів, дрейф, цикл, який він породжує, документи, що перетворюють цикл на дати, і дві реформи. Постаті нижче — цар та імператор, які намагалися виправити календар, античні автори, що зафіксували, де він стояв, і сучасні вчені, які сперечалися про його походження й використали його дрейф. Про те, як інші декани показували години, читайте на сторінках «Діагональні зоряні таблиці» та «Дванадцять годин ночі». Ця сторінка — частина компендіуму Tarot Academy п'ятдесятьма двома мовами.
Часті запитання
Що таке цикл Сотіса?
Період, після якого єгипетський цивільний календар із 365 днів знову збігається з геліакальним сходом Сіріуса, що грецькою зветься Сотіс. Оскільки календар не мав високосного дня, він відставав від зірки на день кожні чотири роки, тож вони знову сходилися лише приблизно через 1460 юліанських років, тобто 1461 цивільний рік. Цензорин фіксує один такий збіг 139 року н. е.
Хто така Сопдет?
Єгипетська богиня зірки Сіріус, яку зображали жінкою із зіркою на голові, а згодом ототожнили з Ісідою. На небі її парою був Сах, зірки Оріона, ототожнений з Осірісом. Як декан вона належала до тридцяти шести зоряних груп, що показували години, а як зірка, чиє повернення відкривало рік, була найважливішою з них.
Що таке геліакальний схід?
Перший ранок після періоду невидимості, коли зірку видно на сході просто перед світанком. Кілька тижнів перед тим вона сходить удень і губиться в сонячному сяйві. У Єгипті геліакальний схід Сіріуса, вихід Сопдет, позначав ідеальний Новий рік і припадав близько до початку розливу Нілу.
Чому єгипетський календар зсувався?
Його рік мав рівно 365 днів: дванадцять місяців по тридцять днів плюс п'ять додаткових. Цикл Сіріуса й пір року приблизно на чверть доби довший, а єгиптяни не додавали високосного дня аж до римських часів. Тому календар відставав на день кожні чотири роки, і його місяці поступово проходили крізь усі пори року.
Чи викликав схід Сіріуса розлив Нілу?
Ні. Розлив спричиняли літні дощі над Ефіопським нагір'ям. Геліакальний схід Сіріуса просто припадав на ті самі тижні розпалу літа, коли ріка починала підніматися, і єгипетська релігія поєднала їх, шануючи Сопдет як ту, що приносить розлив. Зірка тримала свою дату значно надійніше, ніж ріка.
Як довго Сіріус залишався невидимим щороку?
За античних часів на широті Єгипту близько сімдесяти днів, дещо по-різному залежно від місця й умов. Єгипетські тексти вважали ці сімдесят днів смертю зірки та її перебуванням у потойбіччі перед відродженням на світанку, а той самий строк постає як ідеальний проміжок для бальзамування й поховання.
Що таке епагоменальні дні?
П'ять днів, які додавали після дванадцятого місяця, щоб цивільний рік мав не 360, а 365 днів. Єгиптяни називали їх днями понад рік. Їх відзначали як дні народження Осіріса, Гора, Сета, Ісіди й Нефтіди і вважали небезпечними, бо вони лежали поза звичайною лічбою, тож у ці дні читали охоронні заклинання.
Як дати за Сотісом допомагають датувати Стародавній Єгипет?
Кілька документів фіксують цивільну дату, на яку зійшов Сіріус у певний рік названого царя, серед них храмовий лист із Лахуна часів Сенусерта III і календар на папірусі Еберса часів Аменхотепа I. Оскільки цивільна дата зсувається на день кожні чотири роки, а цикл закріплено Цензорином, кожен запис можна перевести в абсолютний рік із похибкою в кілька десятиліть залежно від того, де спостерігали зірку.
Чи справді єгипетський календар запровадили 4241 року до н. е.?
Дуже малоймовірно. Едуард Маєр запропонував цю дату 1904 року, припустивши, що календар почався на початку циклу Сотіса, і відкинувши наступного кандидата, 2781 рік до н. е., як надто пізній. Пізніші дослідження раннього Єгипту не залишили місця для розвиненого календаря в таку давнину, а саме припущення так і не довели. Більшість учених відносить запровадження цивільного календаря до початку III тисячоліття до н. е. і залишає точну дату відкритою.
Чи існує єгипетський календар досі?
Так, у сталій формі. За Августа єгипетський рік отримав високосний день кожного четвертого року й став александрійським календарем, який зберігся як календар Коптської церкви, а з власними назвами місяців — як ефіопський календар. Обидва зберігають дванадцять місяців по тридцять днів і короткий тринадцятий період із п'яти або шести днів, і обидва починають рік у вересні за григоріанським календарем.
Останні публікації
Відкрийте для себе давню мудрість карт Таро та розкрийте таємниці вашої духовної подорожі. Наш блог — це ваш шлях до розуміння багатого символізму, значень і практичного застосування читання карт Таро.