Єгипетські декани

Обличчя астрології

Елліністичні астрологи розрізали кожен знак зодіаку на три обличчя по десять градусів і дали кожному обличчю один із давніх єгипетських деканів і планетного управителя, почавши з Марса в першому обличчі Овна. Тридцять шість облич перейшли в індійську, арабську та латинську астрологію і вживаються досі, за двома суперницькими схемами управління.

облич
36
кожне
10°
планет по колу
7

Як влаштовані обличчя

Декани як підрозділ зодіаку: як їх нарізали, називали й призначали їм управителів, суперницькі схеми та шляхи, якими вони дісталися Індії, Багдада й сучасного гороскопа.

🎭

Три обличчя на знак

поділ елліністична доба

Кожен знак у тридцять градусів розрізано на три обличчя по десять: 0–10°, 10–20° і 20–30°. Дванадцять знаків дають тридцять шість облич, по одному на кожен єгипетський декан, тож давній зоряний календар укладається в новий зодіак без залишку.

🔤

Деканос, просопон, facies

грецька, латина, арабська, санскрит словник

Грецькі автори писали «деканос», тобто десятка, або «просопон», обличчя; латина вживала decanus і facies, арабська — «ваджх», а санскрит запозичив із грецької «дреккана». Англійська досі вживає для того самого десятиградусного відтинку обидва слова: decan і face.

📐

Від зірок до відтинків

птолемеївський Єгипет з II ст. до н. е.

Єгипетські декани були нерівномірно розставленими зірками, переважно на південь від екліптики. Елліністичні астрологи замінили їх рівними десятиградусними дугами зодіаку, зберігши імена й кількість, а самі зірки випали з ужитку.

🪐

Управителі в халдейському порядку

стандартна схема від доби Римської імперії

Планети призначають у низхідному порядку: Сатурн, Юпітер, Марс, Сонце, Венера, Меркурій, Місяць, починаючи з Марса в першому обличчі Овна, бо Марс керує Овном. Далі послідовність механічно проходить усі тридцять шість облич.

♂️

Марс на обох кінцях

від Риб до Овна 36 = 5 × 7 + 1

П'ять кіл із семи планет заповнюють тридцять п'ять облич; тридцять шосте, останнє обличчя Риб, починає шосте коло з Марса. Перше обличчя Овна — теж Марс, тож зодіак закривається й відкривається двома марсіанськими обличчями поспіль.

📅

Правило, що стоїть за тижнем

планетні години римська доба

Той самий низхідний порядок, накладений на двадцять чотири години доби, дає планетні назви днів тижня: перші години наступних один за одним днів припадають на Сатурн, Сонце, Місяць, Марс і так далі. В облич і днів тижня одне правило.

📜

Знаки Манілія

Рим початок I ст. н. е.

Поет Манілій віддав кожен декан не планеті, а знаку: три декани Овна — Овну, Тельцю й Близнюкам, декани Тельця — Раку, Леву й Діві, і так далі. Ця схема не перемогла, але показує, що планетні управителі не були єдиним можливим варіантом.

🖼️

Образи, що сходять

від Єгипту до Багдада I–IX ст.

Тевкр Вавилонський склав каталог сузір'їв, що сходять разом із кожним деканом, а Гефестіон і Фірмік записали єгипетські імена. Через перських та арабських посередників ці списки стали образами деканів в Абу Машара, а пізніше в «Пікатріксі».

🪷

Дреккана

Індія з II ст. н. е.

Індійська астрологія взяла декани з грецьких джерел як дреккани, з образами в «Яванаджатаці». Стандартні управителі Варахаміхіри йдуть за стихією: володар знака, потім володарі п'ятого й дев'ятого знаків. Карту дреккан досі вживають у джйотиші.

📚

Обличчя арабською

Багдад і Газні IX–XI ст.

Абу Машар виклав обличчя з халдейськими управителями й трьома наборами образів для кожного, а аль-Біруні 1029 року звів їх у таблиці серед планетних гідностей. Латинські переклади XII століття зробили обличчя стандартом європейської астрології.

⚖️

Найменша гідність

середньовіччя й ранній Новий час до XVII ст.

З п'яти есенційних гідностей (обитель, екзальтація, трипліцитет, терм і обличчя) обличчя стоїть останнім. Вільям Лілі оцінював його в один бал проти п'яти за обитель: досить, щоб планета не була в перегріні, і не більше.

🧭

Дві схеми сьогодні

сучасна астрологія з XX ст.

Традиційні астрологи зберігають халдейські обличчя; популярна астрологія сонячних знаків здебільшого користується управителями за трипліцитетом, що дає Овну Марс, Сонце й Юпітер. Золота Зоря для числових карт таро взяла халдейські обличчя, починаючи від Сатурна в Леві.

Автори облич

Астрологи, які визначили, упорядкували в каталоги й розставили за рангом тридцять шість облич, і дослідник, що простежив мандри їхніх образів.

Марк Манілій

початок I ст. н. е. Рим

Автор «Астрономіки», найдавнішої латинської астрологічної поеми, що дійшла до нас; її четверта книга розподіляє тридцять шість деканів між знаками зодіаку, а не планетами, і трактує їх як приховані чинники, що видозмінюють кожен знак.

Тевкр Вавилонський

імовірно I ст. н. е. Єгипет

Астролог із фортеці Вавилон поблизу сучасного Каїра, чий каталог сузір'їв, що сходять разом із кожним деканом, через пізніші переклади став коренем арабських і латинських образів деканів.

Яванешвара і Сфуджидхваджа

149/150 і 269/270 рр. н. е. Західна Індія

Перекладач і віршувальник «Яванаджатаки», санскритного переспіву грецької астрології, що приніс декани до Індії як дреккани, кожну з власним описаним образом.

Фірмік Матерн

IV ст. н. е. Сицилія і Рим

Автор «Матесіс», який називає декани могутніми богами, перелічує їхні імена й призначає їм планетних управителів у халдейському порядку, зберігши цю схему для латинського Заходу.

Гефестіон Фіванський

бл. 380–415 рр. н. е. Єгипет

Укладач «Апотелесматики», яка в описі зодіаку подає єгипетські імена деканів у грецькому написанні, по три на кожен знак.

Варахаміхіра

VI ст. Уджайн

Астроном і астролог, чия «Бріхат-джатака» стала стандартним індійським посібником і закріпила управителів дреккан за стихією: володар знака, потім володарі п'ятого й дев'ятого знаків.

Абу Машар

787–886 Балх і Багдад

Автор «Великого введення», яке дає кожному обличчю халдейського управителя й три набори образів, перський, індійський і грецький; латинські переклади книги зробили обличчя частиною стандартної європейської астрології.

Аль-Біруні

973 – бл. 1050 Хорезм і Газні

Учений-енциклопедист, чия «Книга настанов у началах мистецтва астрології», завершена 1029 року, викладає обличчя та їхніх управителів серед планетних гідностей у ясних таблицях.

Вільям Лілі

1602–1681 Лондон

Англійський астролог, чия «Християнська астрологія» 1647 року дала есенційним гідностям бали: обличчю один проти п'яти за обитель. Цією шкалою традиційні астрологи користуються досі.

Франц Болль

1867–1924 Німеччина

Філолог-класик, чия «Sphaera» 1903 року видала каталог Тевкра й простежила, як його постаті деканів пройшли через перських і арабських посередників до Абу Машара й латинських списків образів.

Що таке обличчя

В елліністичній астрології кожен знак зодіаку поділено на три відтинки по десять градусів, і кожен відтинок — це обличчя. Тридцять шість облич — це давні єгипетські декани, перекладені мовою геометрії зодіаку: якщо декани були зоряними групами, що сходили на обрії, то обличчя — рівні дуги екліптики, кожна з планетним управителем. Грецькі автори більш-менш рівнозначно вживали «деканос», тобто десятка, і «просопон», обличчя або маска; латинські писали decanus і facies, арабські астрологи — «ваджх», у множині «вуджух», а санскрит запозичив грецьке слово як «дреккана». Усі ці терміни вказують на одне: десятиградусну частку знака, якою править планета, і про планету в цій частці кажуть, що вона у своєму обличчі. Обличчя — найменший із класичних підрозділів, якими досі користується більшість астрологів: дрібніший за знак, але більший за окремий градус.

Від зоряних груп до десятиградусних відтинків

Єгипетські декани взагалі не були відтинками екліптики. Це були зірки й астеризми, обрані тому, що сходили через зручні проміжки, і більшість лежала в смузі на південь від екліптики, де розташовані також Сіріус і Оріон. Відстані між ними були нерівні, а списки впродовж століть змінювалися, бо календар зсувався. Коли вавилонський зодіак із дванадцяти рівних знаків дістався птолемеївського Єгипту, дві системи поєднали довільним рішенням, а не спостереженням. Кожен знак розрізали на три частини, і кожна третина отримала один декан. Круглий зодіак Дендери, вирізьблений близько 50 року до н. е., показує цей результат у зображенні: знаки посередині, декани по краю. У писемній астрології злиття було арифметичним: тридцять шість деканів по десять градусів точно заповнюють 360 градусів кола, так само як тридцять шість десятиденних тижнів заповнювали 360 днів цивільного року. Зірки за давніми іменами випали з картини, а залишився поділ зодіаку з єгипетськими іменами та єгипетським престижем.

Халдейський порядок

Стандартна елліністична схема призначає обличчям управителів у халдейському порядку, тобто в послідовності семи класичних планет від найповільнішої до найшвидшої, як їх оцінювали античні астрономи: Сатурн, Юпітер, Марс, Сонце, Венера, Меркурій і Місяць. Послідовність починається з Марса в першому обличчі Овна, бо Марс керує знаком Овна, а далі просто йде вниз і повертається на початок. Тож Овен має Марс, Сонце й Венеру; Телець продовжує Меркурієм, Місяцем і Сатурном; Близнюки — Юпітером, Марсом і Сонцем; і так через увесь зодіак. Жодних додаткових міркувань про характер кожного знака тут немає. Щойно визначено початкову точку, решта випливає механічно, і це одна з причин, чому схема була такою сталою в різних мовах і століттях. Саме такий розподіл трапляється в грецьких і латинських астрологів доби Римської імперії, в арабських посібниках IX століття, у латинській астрології середньовіччя й у відповідностях таро Золотої Зорі.

Таблиця тридцяти шести облич

Повна послідовність, яку читають уздовж кожного рядка, а потім униз до наступного знака, п'ять разів проходить сім планет і останнім обличчям починає шосте коло.

Знак Перше обличчя (0–10°) Друге обличчя (10–20°) Третє обличчя (20–30°)
Овен Марс Сонце Венера
Телець Меркурій Місяць Сатурн
Близнюки Юпітер Марс Сонце
Рак Венера Меркурій Місяць
Лев Сатурн Юпітер Марс
Діва Сонце Венера Меркурій
Терези Місяць Сатурн Юпітер
Скорпіон Марс Сонце Венера
Стрілець Меркурій Місяць Сатурн
Козеріг Юпітер Марс Сонце
Водолій Венера Меркурій Місяць
Риби Сатурн Юпітер Марс

Якщо читати її так, таблиця показує й те, які планети представлені найширше. Марс керує шістьма обличчями, кожна інша планета — п'ятьма: невелика асиметрія, що прямо випливає з арифметики ділення тридцяти шести на сім.

Чому Марс трапляється двічі

Тридцять шість облич, поділені між сімома планетами, дають залишок одиницю: п'ять повних кіл займають тридцять п'ять облич, а тридцять шосте починає шосте коло. Оскільки послідовність почалася з Марса, зайве обличчя теж дістається Марсові, і воно припадає на третє обличчя Риб. Наступне обличчя по колу — перше обличчя Овна, і це знову Марс, тож кінець і початок зодіаку сходяться у двох марсіанських обличчях поспіль. Античних авторів це, схоже, не турбувало. За обличчями стоїть той самий низхідний порядок, який, застосований до двадцяти чотирьох годин доби, дає планетні назви днів тижня: віддайте першу годину дня Сатурнові, лічіть планети вниз година за годиною, і перша година наступного дня припаде на Сонце, наступного — на Місяць, далі на Марс і так далі: день Сатурна, Сонця, Місяця, потім день Марса, який французи досі називають mardi. Обличчя й дні тижня — два застосування одного правила послідовного розподілу планет.

Манілій і зодіакальна схема

Планетна схема не була в античності єдиною. Римський поет Манілій, який писав свою «Астрономіку» за Августа й Тиберія, віддає декани кожного знака не планетам, а знакам. Три декани Овна дістаються Овну, Тельцю й Близнюкам; декани Тельця — Раку, Леву й Діві; і послідовність іде далі через зодіак, повертаючись до початку щочетвертого знака. Манілій подає декани як джерело прихованих впливів, що можуть змінювати характер знака від одного десятиградусного відтинку до наступного. Його варіант не став стандартним, але показує, що в I столітті н. е. декани ще були рамкою, яку різні автори заповнювали по-різному, а планетне управління, що згодом здавалося канонічним, було одним із кількох варіантів.

Образи, що сходять разом з обличчями

Ставши десятиградусними відтинками, обличчя не втратили своїх зображень. Тевкр Вавилонський, астролог з єгипетської фортеці Вавилон, якого зазвичай датують I століттям н. е., склав каталог сузір'їв, грецьких, єгипетських та інших, що сходять разом із кожним деканом, і описав постаті, пов'язані з кожним. Гефестіон Фіванський близько 415 року н. е. подає для кожного обличчя єгипетські імена деканів у грецькому написанні. Фірмік Матерн у своєму «Матесіс» IV століття називає декани великими богами й перелічує їхні імена, а також користується планетними управителями в халдейському порядку. Німецький філолог-класик Франц Болль у своїй «Sphaera» 1903 року показав, що каталог Тевкра через перських і арабських посередників перейшов до списків образів Абу Машара, а звідти до латинської Європи. Тож обличчя мандрували вдвох: планетний управитель, придатний для обчислень, і постать, яку можна було намалювати чи вигравіювати.

Обличчя серед інших підрозділів

Елліністичні астрологи ділили знак кількома способами водночас, і обличчя найлегше зрозуміти поряд з іншими поділами. Терми, які ще називають межами, розрізають кожен знак на п'ять нерівних частин, якими правлять п'ять планет, крім Сонця й Місяця, і найпоширенішим був варіант, відомий як єгипетські терми. Додекатеморії ділять кожен знак на дванадцять частин по два з половиною градуси, кожну з яких призначено знаку, а деякі автори пішли ще далі й дали власного управителя кожному окремому градусу — мономойрії. Серед них лише обличчя має прямого єгипетського предка на небі, і лише його в тій чи іншій формі зберегла кожна пізніша традиція: грецька, індійська, арабська й латинська. Воно ж і найрегулярніше: рівні відтинки, незмінна послідовність управителів і жодних винятків. Ця регулярність частково пояснює, чому воно вціліло: обличчя може знайти кожен, хто знає градус планети й порядок семи.

Дреккана в Індії

Грецька астрологія дісталася Індії в перші століття н. е., і декани прийшли разом із нею. «Яванаджатака», санскритна версія грецького астрологічного тексту, яку Яванешвара переклав 149/150 року н. е., а Сфуджидхваджа переказав віршами 269/270 року, описує образ для кожної з тридцяти шести дреккан, і ці описи — серед предків індійського набору образів, який згодом записав Абу Машар. Проте індійська астрологія не зберегла халдейського порядку управителів. У схемі, що стала стандартною і є в «Бріхат-джатаці» Варахаміхіри VI століття, першою дрекканою знака править володар цього знака, другою — володар п'ятого від нього знака, третьою — володар дев'ятого, тож усі три обличчя знака належать до однієї стихії. У джйотиші дреккана — одна з дробових карт, карта третьої гармоніки, яку вживають поряд з основною натальною картою, і нею досі постійно користуються.

Обличчя в арабській і латинській астрології

Арабські астрологи успадкували обидві традиції. Абу Машар, який писав «Велике введення» в Багдаді в IX столітті, викладає обличчя з управителями в халдейському порядку й трьома наборами образів для кожного: перським, індійським і грецьким. Аль-Біруні в «Книзі настанов у началах мистецтва астрології» 1029 року зводить обличчя в таблиці серед гідностей планет, з халдейськими управителями. Через латинські переклади XII століття, зокрема Іоанна Севільського й Германа Каринтійського, обличчя увійшли до європейської астрології як частина стандартного інструментарію. Птолемей, найвпливовіший античний авторитет цієї традиції, не дає деканальним обличчям жодної ролі в «Тетрабіблосі», але арабські посібники, якими насправді користувалася середньовічна Європа, їх зберегли. Образи пішли власним шляхом у талісманну магію, де «Пікатрікс» використав їх як рецепти; управителі залишилися в технічній астрології як незначна гідність.

Найслабша з п'яти гідностей

У середньовічній астрології та астрології раннього Нового часу силу планети частково оцінювали за її есенційними гідностями, тобто місцями в зодіаку, де вона мала якесь управління. Визнавали п'ять: обитель, екзальтацію, трипліцитет, терм і обличчя. Автори ранжували їх саме в такому порядку, а Вільям Лілі в «Християнській астрології» 1647 року дав їм бали: п'ять за обитель, чотири за екзальтацію, три за трипліцитет, два за терм і один за обличчя. Тож планета у своєму обличчі мала найменшу можливу частку гідності: досить, щоб не опинитися в перегріні, тобто в стані цілковитої відсутності гідності, але не більше. Астрологи цієї традиції користувалися обличчям здебільшого як вирішальним аргументом за рівних інших і як способом описати дрібніші обставини планети, а деякі, слідом за арабськими списками образів, за образом обличчя, що сходить, описували зовнішність людини чи характер справи.

Дві схеми в сучасному вжитку

У сучасній астрології збереглися дві системи управління. Традиційні астрологи, а також прихильники відродження елліністичних і середньовічних методів від 1980-х років, тримаються халдейських облич. Натомість значна частина популярної західної астрології спирається на знайому з Індії схему за трипліцитетом, яка поширилася в XX столітті: першим деканом знака править управитель самого знака, другим і третім — управителі двох наступних знаків тієї самої стихії. У цій системі декани Овна дістаються Марсові, Сонцю й Юпітерові, і автори гороскопів за сонячними знаками ділять ними дні народження кожного знака на три групи. Золота Зоря обрала для свого таро халдейські обличчя, почавши не з Овна, а з першого обличчя Лева, яким править Сатурн, і послідовно призначивши числові карти від Двійки до Десятки. Її відповідностям у таро присвячено окрему сторінку; самі ж обличчя — спільний ґрунт під кожною з цих систем.

Часті запитання

Що таке обличчя в астрології?

Обличчя — один із трьох десятиградусних відтинків, на які поділено кожен знак зодіаку, тож у зодіаку їх тридцять шість. Кожне обличчя має планетного управителя. Обличчя — це єгипетські декани, пристосовані до елліністичного зодіаку, і слова «обличчя» та «декан» уживають для одного й того самого.

Декани й обличчя — це одне й те саме?

В астрології так. Єгипетські декани були зірками, що сходили на обрії, але елліністичні астрологи перетворили їх на десятиградусні відтинки зодіаку, і грецькі автори називали ці відтинки і «деканої», і «просопа», тобто обличчями. Деякі сучасні автори залишають слово «декан» для схеми за трипліцитетом, а «обличчя» для халдейської схеми, але історично терміни перекриваються.

Як призначають планетних управителів облич?

У класичній схемі — за халдейським порядком планет від найповільнішої до найшвидшої: Сатурн, Юпітер, Марс, Сонце, Венера, Меркурій, Місяць. Послідовність починається з Марса в першому обличчі Овна й триває без перерви, тож Овен має Марс, Сонце й Венеру, Телець — Меркурій, Місяць і Сатурн, і так до Риб, чиї обличчя — Сатурн, Юпітер і Марс.

Чому Марс керує двома обличчями поспіль?

Тридцять шість облич, поділені між сімома планетами, дають п'ять повних кіл і одне зайве обличчя. Це зайве обличчя, третє обличчя Риб, дістається Марсові, бо послідовність почалася з Марса, а перше обличчя Овна — теж Марс. Тому Марс керує шістьма обличчями, а кожна інша планета — п'ятьма.

Що таке схема деканів за трипліцитетом?

Альтернатива, у якій трьома деканами знака правлять управителі трьох знаків тієї самої стихії, починаючи із самого знака. Першим деканом Овна править Марс, другим — Сонце як управитель Лева, третім — Юпітер як управитель Стрільця. Це стандартна індійська схема дреккан і та, якою користується більшість сучасної астрології сонячних знаків.

Наскільки важливе обличчя як гідність?

Це найслабша з п'яти класичних есенційних гідностей. За шкалою Вільяма Лілі 1647 року планета у своєму обличчі отримує один бал проти двох за терм, трьох за трипліцитет, чотирьох за екзальтацію й п'яти за обитель. Традиційні астрологи вживають його, щоб показати, що планета не зовсім позбавлена гідності, а не як ознаку справжньої сили.

Чи користувався деканами Птолемей?

Деканальними обличчями — ні. «Тетрабіблос», найвпливовіша астрологічна книга античності, будує свою систему на знаках, термах, трипліцитетах і аспектах і не відводить деканам жодної ролі. Вони вціліли завдяки іншим грецьким і латинським авторам, як-от Тевкр, Гефестіон і Фірмік Матерн, і завдяки арабським посібникам, якими користувалася середньовічна Європа.

Що таке дреккана?

Санскритна назва декана, запозичена з грецької. Індійська астрологія отримала декани разом із грецькою астрологією в перші століття н. е., і «Яванаджатака» дає образ для кожної з тридцяти шести дреккан. У джйотиші дреккана — це також дробова карта, побудована поділом кожного знака на три, і її управителі йдуть за принципом трипліцитету.

Звідки походять образи деканів?

Частково з Єгипту, частково з грецьких сузір'їв, що сходять разом із кожним деканом і які вніс до каталогу Тевкр Вавилонський. Згодом Абу Машар записав для кожного обличчя три набори образів, перський, індійський і грецький, а «Пікатрікс» і Агріппа перенесли їх у європейську магію. Значну частину цієї передачі простежив 1903 року Франц Болль.

У якому декані свого знака я народився?

Це залежить від градуса Сонця або іншої планети, яку ви розглядаєте, у її знаку: 0–10° — перший декан, 10–20° — другий, 20–30° — третій. Календарні дати лише приблизні, бо вхід Сонця в кожен знак щороку трохи зсувається. А традиційні й сучасні астрологи назвуть для того самого декана різних управителів, залежно від того, якої схеми дотримуються.

Останні публікації

Відкрийте для себе давню мудрість карт Таро та розкрийте таємниці вашої духовної подорожі. Наш блог — це ваш шлях до розуміння багатого символізму, значень і практичного застосування читання карт Таро.