Флюорит

Чим він є насправді

Фторид кальцію, CaF2, кубічна сингонія, твердість 4 за шкалою Мооса, з досконалою спайністю в чотирьох напрямках, паралельних граням октаедра.

Ця спайність є головним практичним фактом. Куб флюориту можна розколоти за чотирма площинами, отримавши правильний октаедр, і більшість октаедрів у продажу отримано саме розколюванням, а не природним ростом кристала. Це також означає, що від удару по кутку відлітає акуратний трикутний уламок.

Флюорит трапляється практично будь-якого кольору, нерідко із зональним або смугастим забарвленням у межах одного кристала, а барви виникають через суміш центрів забарвлення, домішок рідкісноземельних елементів та природного радіаційного опромінення надр. Багато з цих кольорів вицвітають на сонячному світлі.

Своєю назвою явище флуоресценції завдячує саме цьому мінералу: Джордж Стокс увів цей термін у 1852 році, спостерігаючи синє світіння флюориту з Вірдейла під ультрафіолетовим випромінюванням.

Флюорит також слугує промисловим джерелом фтору та плавикової кислоти, а оптичний матеріал найвищого ґатунку використовують у лінзах фотокамер і телескопів преміум-класу завдяки його низькій дисперсії.

Звідки він походить

Китай домінує у світовому видобутку — як промисловому, так і колекційному. Мексика постачає чудові кристали, а зразки з копальні Окорусу в Намібії високо цінуються колекціонерами.

Внесок Великої Британії має виняткове історичне значення. Вірдейл у графстві Дарем дав той самий флюорит, завдяки якому виник термін «флуоресценція», а Каслтон у графстві Дербішир став батьківщиною «Блакитного Джона» (Blue John) — смугастого фіолетово-кремового різновиду, який з XVIII століття видобували для виготовлення ваз, чаш та інкрустацій. Сьогодні «Блакитного Джона» видобувають украй мало, і старовинні вироби мають значну цінність.

Римські автори описують мурринові посудини зі смугастого каменю, за які правили нечувані гроші; саме «Блакитний Джон» або подібний до нього флюорит вважається головним кандидатом на цей матеріал.

Штат Іллінойс у Сполучених Штатах дав класичні зразки з району Кейв-ін-Рок і проголосив флюорит своїм офіційним мінералом штату.

Про що говорили традиції

Флюорит під цією назвою майже не має стародавніх міфів чи переказів, оскільки як окремий мінерал його визначили лише у XVIII столітті.

Історія з римськими мурринами є головною історичною лінією. Пліній описує, що посудини з муррини коштували нарівні з найтоншими виробами із золота, і згадує, як Нерон заплатив колосальну суму за одну-єдину чашу. Якщо цей посуд справді робили з флюориту, це найвища ціна, яку коли-небудь віддавали за цей мінерал.

Пізніша історія «Блакитного Джона» пов'язана з британською ремісничою традицією: у Дербіширі починаючи з XVIII століття з нього виточували вази, урни та ювелірні прикраси, частину з яких вивозили за кордон, а більшість нині зберігається в музеях.

Сучасна езотерична практика розглядає флюорит як камінь розумового ладу, концентрації та навчання, часто радячи тримати його на робочому столі або брати на іспити. Це трактування виникло у двадцятому столітті й випливає переважно з геометричної довершеності та прозорості мінералу.

Серед сучасних уявлень це одне з найвдаліших, оскільки воно принаймні спирається на те, як сам мінерал виглядає і поводиться.

Як із ним взаємодіяти

Сприйняття флюориту як каменю для навчання цілком практичне, і він чудово підходить для робочого столу: він візуально впорядкований, часто має виразні смугасті зони й досить доступний, щоб придбати зразок гарного розміру.

Октаедр є його класичною формою, яку варто мати в колекції, хоча слід пам'ятати, що більшість таких фігур виколото за площинами спайності, а не вирощено в природі.

Помилок найчастіше припускаються в догляді. При твердості 4 і спайності в чотирьох напрямках флюорит сколюється від падіння, дряпається навіть кварцовим пилом, а багато його кольорів вицвітають на сонці. Тримайте його у футлярі з м'якою підкладкою або на полиці подалі від вікна і в жодному разі не чистіть в ультразвуковій ванні.

Короткочасний контакт із водою не зашкодить, проте мити його не радять: волога, що потрапила в мікротріщину спайності, за найменшого перепаду температури здатна розколоти зразок.

Для ювелірних виробів флюорит потребує глухої захисної оправи й делікатного ставлення; він зовсім не підходить для каблучок на щодень.

Обачність при покупці

Флюорит підфарбовують і піддають термічній обробці для підсилення кольору, а також покривають тонкими плівками.

Природний флюорит буває фіолетовим, зеленим, синім, жовтим, безбарвним, а у випадку «Блакитного Джона» — смугастим фіолетово-кремовим. Надзвичайно насичений однорідний колір за низької ціни часто свідчить про штучне облагороджування.

Деякі зразки опромінюють для поглиблення або зміни забарвлення, і такий набутий колір може швидко вицвітати.

У дешевих виробах під виглядом флюориту нерідко продають скло, і розрізнити їх допомагає характер відколу: флюорит сколюється по плоских трикутних гранях спайності, тоді як скло має раковистий злам.

«Блакитний Джон» коштує достатньо дорого, щоб його підробляли, тому на ринку трапляються фарбовані або відлиті зі смоли імітації; справжній антикварний «Блакитний Джон» має характерну смугастість і зазвичай стабілізований смолою, оскільки вихідна порода дуже тріщинувата.

Зразки з різким колірним зонуванням іноді склеюють з окремих уламків.